Якщо чесно, я мало що знав про фільм «Такі красиві люди» до його початку. Так, я чув назву, чув що він брав участь у різних фестивалях, та я чомусь не цікавився ним. А даремно, хоча може й ні. Фільм був для мене несподіванкою, приємною, красивою несподіванкою.
Востаннє я отримував стільки естетичного задоволення від перегляду фільму, коли дивився «Під маскою жиголо», тепер от зараз. «Україна велика» — говорить один з героїв фільму, Україна красива — додам я. Дуже красиві локації вибрані для зйомок, чітко витриманий таймінг, так щоб встигли насолодитися краєвидом і не встигли знудитися (наприклад, як в «Звичайній справі»)
Цільна історія, зшита з клаптиків, як картата ковдра, під якою затишно і тепло. Дивлячись фільм, я чекав якогось підвоху, якоїсь драматичної розв’язки, разом з тим хіхікаючи над репліками з екрану. Здавалося б що тут не все так просто. Зараз, або станеться щось жахливе, або спеціально щось затуплять щоб нас обламати. Добре що цього не сталося. Протягом фільму я встиг пожаліти, зненавидіти та полюбити Марту і переконатися що все буде добре. Пожаліти за віру в ідеали уцьому щербатому, наповненому запахом солоної риби світі. Зненавидіти через ії властність та домінування. Полюбити за здатність змін.
Кирило з сином додають світла і поетичності фільму. Їх вистави з віршами та й риба, що шукала звідки дує вітер пригадала мені «Фучжоу» Михайла Іллєнка.
Я взагалі то проти рафінованої літературної мови в фільмах і вважаю її чимось таким перехідним, хворобою юності, подібним до вітрянки, чи шумів в серці. Треба то перерости. Але тут, ці літературні, вичеканені, беземоційні репліки були тільки на користь і доповнювали красу фільму, незграбних поцілунків та юнацьких дій сивих чоловіків.
Окреме дякую за трейлер, котрий закрутив інтригу до перегляду, і показав якраз те, що мало б бути в трейлері.
Головне не зневірюватися і не ростити внутрішнього невдаху. Все буде добре! Як шкода що цей світ красивих людей існує лише на екрані.
Рекомендація — обов’язковий перегляд!