Не читайте цього!

Поділитися

DO NOT READ THIS

Цю рекламу я побачив десь пів року тому, на якомусь із закордонних телеканалів, коли був у відрядженні. Мене вона одразу вразила своєю якістю та підходом до проблеми. Замість того, щоб просто розказати, що мільйони людей в світі є неписьменними, вам пропонують просту, завідома програшну гру — не читайте цього!

Не читайте ні книжок, ні сайтів, ні фейсбуків з твітерами,  ні есемесок, ні етикеток, ні електронної пошти, ні написів на картах, ні доррожних знаків!

Якщо ви це прочитали — ви програли! Важко уявити собі день чи годину без того, щоб щось не прочитати? А як уявити те, що одна з семи людей на світі не читає і не вміє читати все своє життя. 250 мільйонів дітей не навчаються. Ось так ось.

Нижче даю вам ще два ролики про важливість читати з дітьми книжки, хоча б 10 хвилин на день від фонду Save the Children:

Та про насолоду від читання з проекту Hysterical Literature, де порно зірка Стоя оргазмує, читаючи книжку

Учітеся, читайте і чужих навчайте!

Поїздка в Підкамінь

Поділитися

Декілька тижнів тому випала можливість поїхати в Підкамінь. Так, як я там ще не був, то я взяв з собою новий фотоапарат, щоб вигуляти його і поїхав. Фото багато не буде, бо хоча фотоапарат купив, а фотографувати ще не купив. Але поки трохи історії

Їхав я в автобусі разом зі солдатами з АТО та їх родинами, дружинами та дітьми. Зі Львова в Підкамінь заїхали десь за півтори години. Біля стін монастиря нас зустріли норовливі коні, що гарцювали по дворі.

Далі місцевий монах розказував нам історії та легенди, казав, що є чутки, що під час Першої світової тут, в Підкамені був поранений Гітлер, тоді ще єфрейтор і лежав тут в імпровізованім шпиталі в селі.

Церква з монастирем знаходиться на горі, яка є стратегічним об’єктом під час військових маневрів. Там в підвалах ще було багато підземних ходів, але через те, що після війни на території було організовано тюрму, то ходи позасипали, щоб ув’язнені не втікали.

Після тюрми тут влаштували відділення психіатричної лікарні, воно і до сіх пір там частково залишилося, і якщо зайти на задній двір монастиря, то з-за воріт виглядатимуть старенькі, котрі весь час щось говоритимуть:

— Дяденька, дайте две гривны на мороженое, дайте две гривны — весь час повторяла одна з тітоньок.

Після екскурсії ми пішли до самого каменю на Підкамені. Зверху здавалося, що то далеко, але насправді, там спускатися до 10 хвилин. Весь камінь обписаний різними написами-чекінами, що повідомляють хто і коли тут був. Правда не повідомляють, що робив. Проте, що тут робили здогадатися неважко, так як підніжжя каменю всипане дрібним битим шклом від пляшок . До речі, якщо придивитися, то з гори, де стоїть камінь, можна побачити виблискуючі копули Почаївської лаври.

Трохи шкода, що таке красиве місце є таким трохи закинутим з обмаллю туристичної інфраструктури.

По дорозі назад заїхали ще на декілька хвилин в Олесько до Замку. Там один зі солдат запитав на вході чи є якісь пільги для відвідин Замку учасниками АТО, бо так квиток коштує 20 гривень. Білетерша сказала, що безкоштовно, але потрібно показати посвідчення учасника. Не всі мали при собі такі документи, але пропустили всіх:

— Ой, хлопці, я вам вірю, але треба мені щоб показали документи. Хлопці, мені так вас шкода, ви такі бідні, от ви воюєте, а сини тих чиновників нє — і далі стандартна темав таких монологах.

На що, один з атошників відповів:

— А чого ми бідні? Ми знаємо за що воюємо. Ми воюємо за свою землю!

Коли, проїжджали Броди, то один з солдатів розказав, що служив в одній частині з Надею Савченко, тільки в різних ротах (чи якось так, боюся помилитися). Сказав, що готовий якщо що їхати назад.

Та й взагалі всі солдати в «гражданці» здалися мені дуже скромними людьми, такими що й мухи не скривдять. Про війну майже нічого не говорили, та я й і не розпитував, говорили більше про мир і про свіжі помідори та огірочки з грядки, що їх треба закручувати на зиму. До речі огірки були смачними, особливо після дороги і лазання по каменях.

Один лише сказав, що як вперше приїхав звідти у відпуск сюди, то був трохи здивованим-шокованим, бо там така була політінформація, що по ній виходило, що тут всі чуть не в камуфляжах ходять, готуються, а вийшло, що візуально всі живуть так як і жили. Проте вже і сам звикає.

От така була поїздка.

P.S. Фото будуть трохи пізніше.

Брешуть всі.

Поділитися

Здається одне з тих місць, де люди найчастіше брешуть, це маршрутка. Звичайно, ви можете заперечити, що в РАЦСі чи в Верховній Раді брешуть ще більше, але по статистиці люди частіше їздять в маршрутці чим одружуються і стають депутатами.

От, візьмемо мене. Ні не одружений, ні не депутат, а знаєте скільки раз я вже брехав в маршрутці? Я й сам не знаю, певно більше сотні.

От їдеш, а навколо половина людей по телефону говорить:

— Я вже біля Автовокзалу. — автобус тільки виїхав від Стрийського Базару.

Чи:

— Я вже біля Стрийського — спеціально не уточнюючи чи біля парку чи вокзалу, щойно но виїхавши від Податкової.

Доповнена реальність. Збудувати свій світ з піску.

Поділитися

Як зацікавити дітей наукою? Правильно дати їй іграшку, котра робить «дива» і ці всі дива пояснюються чи пояснюють наукові принци, допомагають легше зрозуміти дорослий та «нудний» (насправді ні) світ науковців.

Пам’ятаєте, як в школі ми розмальовували контурні карти, у вже зазначених межах, ми розфарбовували їх різними кольорами. А тепер уявіть собі, що ви самі можете будувати нові гори, океани, острова. І це не просто, сидячи за комп’ютером, а бавлячись з піском. Так, таке можливо.

2015-07-28 11-07-29 Augmented Reality Sandbox - realtime topographic contour line generation - YouTube – Yandex

Для цього всього лиш потрібно, комп’ютер, проектор, 3D камера від кінекту, коробка з піском і кілька прямих рук. Програмне забезпечення вже написане і є увільному доступі. Також, як і інструкції з налаштування обладнання.

Sandbox4-Small

 

Камера кінекта в режимі реального часу сканує поверхню піску і одразу через програму передає нове згенероване зображення на проектор, котрий проектує цю картинку на пісок.

Таким чином розгортаючи чи згортаючи пісок, ми можемо творити нові отсрови, моря та гори. Це ж просто бомбезно і я хочу, щоб хтось таке зробив у Львові! Ну і щоб багато не писати, просто подивіться відео:

П’ємонтоманія

Поділитися

Прочитав статтю Чи зможе Львів утримати висоту «українського П’ємонту»?

Спочатку, мене дуже денервують і водночас доводять до сміху такі самоназви, як «український П’ємонт», «Маленький Париж» etc. Порівнюючи себе з кимось, хочемо возвеличитися, а насправді ні, навпаки, понижуємо свій культурний рівень, забираючи собі чужі характеристики і не даючи жодних своїх. Чи хтось чув, щоб П’ємонт називали «італійською Галичиною», Париж «великим Кіровоградом» чи Чікаго «американським Новим Роздолом»? Пора позбуватися меншовартості, порівнюючи себе з кимось, треба бути собою!

Далі. Львів місто попси та пльоток. Масова культура тут засіла вже давно, що з одного боку природньо, бо вона ж таки масова, але з другого боку, вона розповзлася повсюди, як газ витісняючи все навколо. Яка вистава визвала стільки ж шуму, як скандал і обсмоктування кісточок з двох боків довкола Театру Лесі Українки? Львівська Опера дивується, що лише 10% львів’ян ходять на опери. Мене дивує, чого аж 10% в той час, як біля гардеробу заносить ароматами туалету, а під бильцями крісел можна намацати жуйку попереднього відвідувача. Також трохи дивно чути про культуру від організацій, котрі проводять концерти Лєночки «МІНЯ АЖ ТРІСЬОТ» Ваєнги, та організацій, котрі кидають своїх партнерів, повертаючи квитки, як не продані, а натомість продають квитки зі своєї каси.

Про те, що туристи більше їдуть до Львова на «криївки» і «мазохи», а не в музеї та театри, так це не проблема людей чи кав’ярень (можливо трохи проблема людей), це проблема музеїв та театрів. Проблема підходів та маркетингу. Культура має мати своїх маркетологів, промоутерів. Девід Огілві в своїй книжці «Про рекламу» описував випадок з філармонією в Нью Йорку ще 50 роках. Оркестр грав чудову музику, але на нього ніхто не ходив. Тоді вони купили сторінку в Нью Йорк Таймз, найефективнішому на той час інструменті, та й розмістили репертуар на 14 тижнів з купоном. Це ринок, дєтка! Якщо тебе не знатимуть, тебе не купуватимуть. Але реклами замало, потрібен якісний продукт.

Девід Огілві в своїй книжці «Про рекламу» описував випадок з філармонією в Нью Йорку ще 50 роках

 

Я знаю репертуари Першої сцени від Драбини, театру Курбаса, театру Лесі Українки і я чув відгуки про їх вистави не лише від культорологів-мистецтвознавців та акторів, а й від інших людей. Про виставу «Баба» я навіть чув відгук від випадкових людей, що чекали на останній автобус 3А, та говорили між собою, що «актор Стефан від Курбаса на сцені грав бабу, тобто був в ролі баби». Я не знаю репертуарів інших театрів. По музеях. В більшості випадків музеї проводять дні не відкритих, а закритих дверей. Знайома з Києва з третього разу змогла лише попасти в музей Пінзеля. Колега, приїхавши з Парижу, де відвідав музей Родена, в якому є і кафе, безліч туристів, що ходять і фотографують, перше, що зробив, повернувшись до Львова пішов в музей Пінзеля. Де його зразу на порозі зустрів знак «не фотографувати» і холод. Ще раз. Культуру та мистецтво треба «вміти продавати». На жаль, в багатьох людях (але не у всіх, на щастя) що причетні до культури глибоко в підсвідомості сидить радянський ген, якого вони ніяк не можуть побороти. І як би гарно вони не огорталися в сучасніcть, затхлий запах совка просочується назовні.

І хто в тому винен? Підприємці, котрі відкривають нове кафе?  ЗМІ, котрі пишуть про них? Туристи, котрі приїжджають, щоб туди піти? Влада? Менеджери державних закладів культури, що хочуть котитися по накату на старому досвіді, «заслуженості», «народності»? Чи це все переселенці приїхали і таке нам тут поробили? А винні всі! І не треба перекидати стрілки і мірятися довжиною провини. Потрібно вирішувати як змінюватися, щоб бути конкурентоспроможними.

Але не все так погано. Є зрушення і в бібліотеках і в театрах і в музеях. Є зрушення в громадськості, котрі захищають і творять свій простір. Так само як є опір на ці дії. Але це значить що йдеться в правильному напрямі. Ну і на сам кінець давайте грати у WIN-WIN гру. Та й реєструйтеся і приходьте на Конгрес Культури, шукати і творити правильні рішення.

Temple Grandin

Поділитися

Трохи більше року тому, коли ми їздили в Польщу перевозити каски для військових, при переході кордону, там є такі спеціальні загорожі для зменшення швидкості потоку, то Юля сказала, що їй це нагадує загорожі на фермах для корів, як в фільмі Temple Grandin.

TEMPLE GRANDIN

Сьогодні я його подивився і єдине що жалкую, чого раніше не зробив цього. Фільм базується на реальній історії Марії Темпл Грандін, дівчинці аутистці, котра не говорили до чотирьох років, але котрій все таки вдалося розкрити свій талант, завдячуючи рідним та людям, що її підтримували.

Темпл Грандін отримала ступінь бакалавра психології а також магістра та доктора в тваринництві. Вона розробила проекти ванн для обробки тварин після пасовиська та спроектувала скотобійні, котрі завдають набагато менше стресу тваринам перед забоєм.

Також цікаво подивитися виступ самої Темпл на конференції TED в 2010 році, The world needs all kinds of minds.

Тому, хто ще не бачив фільму, додавайте в собі в вотчліст

Призма Ньютона

Поділитися

Колись давно, жив такий один чєл, в дитинстві кликали його Іциком. Тато його був фермером і мав трохи поля, Але наш Іцик щось не дуже по тому полю виступав. Та й тато помер, коли він ще не народився. Ну і вобше в дєтстві хворобливим був. Батюшки перший тиждень даже думали не хрестити його, бо не понятно було чи виживе.

Але потім Іцик поправився і став виступати по здоровому способу жизні. Там фрукти, яблука особливо любив. Книжки читав, правда мав фєтіш одягати парик (але тоді багато таких було). Зараз його б обізвали якимось хіпстером-ботаном.

Так от, одного разу, Іцик пофарбував всі стіни і вікна в чорний колір. Ну там перехідний вік, захоплення готами і всьо такоє. Але так, як він любив читати, елєктрічєства тоді ще не було, а ціни на свєчі дорогі, прошкрябав в вікні маленьку цяточку. Звідти пролилося расово правильне біле світло, котре попало на тріугольнік зі скла, котре полірував Іцик, а звідти веселкою по всій кімнаті.

Кул, подумав Іцик, насправді цвєт не расово бєлий, як всі кажуть, а суміш всіх кольорів. Ну і почав писати месаги людям, щоб про це розказати, і тут почалося. В солідних дядь із акадємій та інших інституцій почало рвати пукани, пукани не тільки рвались, а й воспламєнялись в полум’ї яких теж проглядалися райдужні кольори.

Ти чьо не рускій, апелювали одні, ти чого народ каламутиш і кажеш, що світло не біле! У нього псіхічєскає растройство підкрикували інші, іво треба лічіть!

Іцик на них образився і більше нічого не хотів їм розказувати з того що він придумав і побачив в природі. Але знайшлися адекватні люди, котрі його переконали і результатами його трудів ми користаємося зараз.

Мораль? Забийте на мораль! Нема моралі! Світ зовсім інший ніж ми уявляємо собі зараз, так само як інший від того, що уявляли його триста років тому і як уявлятимуть триста років по нас.

Призма Ньютона

Як почистити новинну стрічку в фейсбуці

Поділитися

Не секрет, що все більше людей дізнається новини з соціальних мереж. Твітер, фейсбук стали вкладкою номер один в браузері. Лайкаємо, френдимо, фоловимо, потім через деякий час в стрічці появляється каша. То ж декілька простих порад, як почистити свою стрічку новин в фейсбуці.

Перш за все, не бійтеся відфренджувати людей, це ж інтернет, навіть, якщо ви спілкуєтеся з людиною в реальному житті, то не обов’язково читати її в фейсбуці чи твітері. Коли, людина пише чи репостить різні дурниці, не мучте себе, зайдіть на її профіль та натисніть кнопку unfriend (видалити з друзів) чи просто відфоловте цю людину. Вона і далі залишатиметься у вас в друзях, проте ви не будете бачити її постів. Повиходьте з різних груп, до котрих вас пододавали, відлайкайте сторінки, що колись не знати навіщо залайкали.

Трохи іншим є випадок, коли, до груп, які вам цікаво читати, зачастили спамери і починають постити свої бздури зі сайті злибних бачків, проте і тут є інструменти, котрі допоможуть вам більше не бачити тих постів.

1. Спочатку натисніть на стрілочку в правому верхньому куті поста і виберіть I don’r want to see this (Я не хочу це бачити)

Як почистити новинну стрічку в фейсбуці

 

2. Далі, в наступному екрані виберіть See less from… (бачити менше з…). Я тут вибрав бачити менше з незрозумілого сайту Корупція ІнфоЯк почистити новинну стрічку в фейсбуці3. І на сам кінець вибираємо Hide all from… (сховати все від…)

Як почистити новинну стрічку в фейсбуці

 

Повторивши цю дію і заблокувавши всі спамерські сайти. Читати новинну стрічку в фейсбуці стає набагато приємніше.

 

Розвиваючі ігри для дітей

Поділитися

Пів року тому, коли писав огляд гри «Хто в горах» я обіцяв зробити огляд дитячих розвиваючих ігор, але як всім відомо обіцяного по три роки чекають. Я справився швидше.

7 українських мобільних додатків для розвитку дитини, що мають бути на вашому планшеті

Зробив огляд для Львів Онлайн 7 українських мобільних додатків для розвитку дитини, що мають бути на вашому планшеті.

Сьогодні планшети та мобільні телефони увійшли в наше повсякдення як звичайна річ і часто діти 2-5 років володіють ними краще ніж їх батьки. Планшети з їх програмами та іграми стали ще одним способом розваг наших дітей. Діти дуже швидко призвичаюються до сенсорних екранів і як губка втягують все, що до них говорить «книжечка» (так мій племінник називає планшет).

Я доволі часто зустрічався з проблемою, коли малі діти з україномовних родин, надивившись мультиків про «медвєдєй» та бавлячись ці самі ігри про них російською мовою, починають вживати російські слова, замінюючи ними українські відповідники. Проблема в тому, що оскільки українська та російська мова схожі, дітей важко потім перевчити вживати українські відповідники.

 

 

Тест сервісу замовлення їжі Eda.ua у Львові

Поділитися

logo (1)

Тестуємо сервіс доставки Eda.ua​ (він тепер вже і у Львові). Дуже зручно виходить, багато ресторанів на одному майданчику. все що треба, поклацати, що треба і натиснути на кнопку замовити.

З мінусів, хіба те, що не достатньо багато ресторанів в системі, але думаю це з часом поправиться.

З плюсів, то це, що за кілька хвилин тобі передзвонюють, уточняють місце доставки, перелічують всі деталі замовлення і суму. Перепитують чи буде без решти. Доставили швидше ніж за годину (такий час написано в сервісі).

Сьогодні влаштували собі начос-піца-крильця з ТАКі БУЛО​. Треба буде наступного разу спробувати замовити з різних ресторанів.

Тому, якщо влаштовуєте якесь паті в офісі, чи просто вам ліньки після роботи щось готувати — рекомендую.