Їж гівно

Поділитися

От приходить такий чоловік до тебе. В гарному костюмі. Підстрижений. Побритий. На перший погляд адекватний. Підходить, нічого не говорить, дістає з кишені відполіровану блискучу ложку, дає тобі, потім витягає коробочку, відкриває і каже:

— Їж гівно!

А ти, такий в конфузі, думаєш що би так відповісти, що б не сильно образити:

— Перепрошую, та я не голодний… там взагалі то кукурузка, я її не їм… ну і це все таки гівно.

Чоловік театрально ахає, на сцену збігаються перехожі, і чоловік продовжує:

— Так це ж українське, ти що не патріот?
— Так, так, це ж наше, треба більш позитивніше ставитися, з’їж ложечку — підхоплюють перехожі.

Так от, що я хочу сказати. Люди, котрі роблять якісь продукти, надають послуги, не змушуйте інших щось любити лише тому, що воно українське. Робіть продукт таким, щоб його любили і він був українським.

І перехожим. Заохочуючи фріків робити неякісні продукти, прикриваючись українськістю, ви робити всім ведмежу послугу. Бо з часом можу статися так, що ви їх будете їсти.

Помилились номером

Поділитися

На мій робочий номер доволі часто дзвонять і запитують Ільїшну. Я завжди кажу, що помилились номером. Але тепер і самому цікаво, що то за Ільїша, як в неї справи, чи все добре. Ми ж, як не як, телефонні сусіди. Номера на якусь цифру відрізняються.

А сьогодні в мене пояаиася ще один телефонний сусід — Азіс. Ще не знаю, як до нього ставитися, він тут новий. Працює продавцем. Торгує м’ясом:

— Доброго ранку, Азісе, — пролунало з трубки. І хоча не видно, хто там на другому боці, але мені здалося, що це була сорокалітня брюнетка з хімічної завивкою.
— Азісе, — продовжила брюнетка, не давши мені відповісти стандартною фразою. — а що ж ви за м’ясо таке мені продали, філе, зверху таке гарне, а під низом шкурки?
— Ви помилились номером, я не Азіс. — Хоча, Азіс, напевно, так само б відповів. — Гарного дня!
— Ой.

Ільїшно, як ваш сьогоднішній день? Азісе, не обманюйте своїх клієнтів, репутація дорожче коштує, поміняйте пані в завивці її філе.

Помилились номером

Поділитися

На мій робочий номер доволі часто дзвонять і запитують Ільїшну. Я завжди кажу, що помилились номером. Але тепер і самому цікаво, що то за Ільїша, як в неї справи, чи все добре. Ми ж, як не як, телефонні сусіди. Номера на якусь цифру відрізняються.

А сьогодні в мене пояаиася ще один телефонний сусід — Азіс. Ще не знаю, як до нього ставитися, він тут новий. Працює продавцем. Торгує м’ясом:

— Доброго ранку, Азісе, — пролунало з трубки. І хоча не видно, хто там на другому боці, але мені здалося, що це була сорокалітня брюнетка з хімічної завивкою.
— Азісе, — продовжила брюнетка, не давши мені відповісти стандартною фразою. — а що ж ви за м’ясо таке мені продали, філе, зверху таке гарне, а під низом шкурки?
— Ви помилились номером, я не Азіс. — Хоча, Азіс, напевно, так само б відповів. — Гарного дня!
— Ой.

Ільїшно, як ваш сьогоднішній день? Азісе, не обманюйте своїх клієнтів, репутація дорожче коштує, поміняйте пані в завивці її філе.

Українське Рондо

Поділитися

Вчора був в Щось Цікаве на Аґрафці. Розказували про творення книжок, дуже цікаво розказували. А ще там розказували про книжку-картинку «Війна, котра змінила Рондо». Про маленьке місто, котре жило щасливо, допоки не настала війна. Вона кардинально змінили і порядок і людей в місті. Війну все таки мешканці Рондо перемогли, але сліди її залишилися і з ними треба якось жити.

Сьогодні я бачив Рондо у Львові. Дванадцята ночі, я вийшов з таксі на зупинці біля податкової і підійшов до кіоску. За хвилину з-за спини появляються четверо. На перший вигляд троє з них типові гопники лисі, двоє в спортивних костюмах (один в чорному адідас в білі смужки) третій, найнижчий, проте корінастий, в довгій не по своєму розміру шкірянці та целофановим пакетом з пивом. Черніга. Четвертий старший від них, в коричневій куртці та триденною щетиною. Всі похитуються в різнобой.

— Закуріть нема? — Я обертаюся і одразу отримую ще одне питання — Ты вот, львовский хлопец, да?
— Ходорівський.
— Так вот, не в обиду будет сказано, — продовжує худощавий в чорно-білому адідасі — вот вопрос, скажи мне почему вы не воюете?

І тут його спроба діалогу переросла в монолог. Відповідати не було ні можливості ні сенсу.

— Где ваш львовский батальйон? Вот я с Кировограда уже год как воюю. Семью не видел. За вас воюю. А где львовский батальйон. Веть это Львов на Майдане все начал. Слава Украине кричали, Небесная Сотня, да мне плевать на Сотню. А воюем то мы. А вы хотели в Евросоюз, машины хотели с Европы без разтаможки. А я воюю, год семью не видел.
— А мені 22 года і в мене ще навіть немає сім’ї і я воюю — інколи вмішувався в шкіряній куртці та кульком пива.
— Як тебе звати? — Запитав я в костюма адідас.
— Ігарь — відповів він і одразу продовжив, — почему вы не воюете? Где львовский батальйон? Бежал Львов из-под Дебальцева, мы за ними ишли, полковни Терехин, ты фильм смотрел? Он был моим комбатом, а я Кипр. Вот мы год воюем. Сейчас во Львов прислали и опять на передовую через неделю. Я к девушке подошел, а она говорит что я кацап.

Далі до них підбіг п’ятий чувак і почав вдавати, що він б’ється з одним з них. Потім тиждень відправки перетворився на місяць і далі йшло повторення запитаннь «Где Львов? Почему вы не воюете?» На які вони не хотіли відповідей. Лише той старший, в коричневій куртці, теж Ігор, але з Києва повторював, що Львів дуже гарне місто і що він його любить.

— Ігарь, давай йдемо, машина чекає — сказав коренастий в шкірянці.

Задзвеніли пляшки з пивом в пакеті, я сказав на прощання удачі і пішов в інший бік.

Довго ще нам латати наше Рондо.

Розумні баняки

Поділитися

А є вже стартапи, котрі працюють з кухнею? От, наприклад, придумали б розумні баняки, котрі б комунікували з розумною плиткою і збавляли, додавали вогню чи виключали взагалі після виконання певної програми. І слали пуш нлтіфікейшини на смартфон. Так, як вже є з пральними машинками.

Бо я от вчора поставив баняк води кип’ятитися (в мене зараз немає гарячої води), зайшов в інтернет, вийшов, а половину води википіло. Був би розумний баняк, такого б не сталося.

Mediabarcamp 2015. Субкультури в політиці

Поділитися

Минулого року вперше побував на Mediabarcamp в Литві. Тепер хочу ще. Чому?

logo

Бо це унікальна можливість зустрітися з блогерами та громадськими активістами з Білорусі. Поспілкуватися як формально, так і не формально, знайти нових друзів та тепер вже побачитися з тим, з ким подружився минулого року. Та й взагалі це привід відірвати дупу та й подорожувати.

Якщо мене відберуть, то хотів би трохи розказати про свій досвід та досвід інших львів’ян перетину громадських ініціатив з політикою.

Минулого року, я працював в виборчому штабі кандидата в депутати, тепер є помічником на громадських засадах.

Якщо ви це читаєте і ще не квітень, то в вас є два дні (до 1 квітня), щоб самому встигнути податися.

Робота для журналістів

Поділитися

Друзі журналісти, копірайтери, а також ті, хто планує ступити на цей шлях!

Знайомі шукають людину на тимчасову роботу для прес-служби. Поки що роботи є на 4-5 місяців. Не потрібна повна зайнятість, потрібно вміти писати тексти так, щоб торкнуло. Так, щоб текстом хотілося б ділитися, коментувати та лайкати і не тільки.

Також бажано, щоб ви були зі Львова (хоча не критично). Потрібна илиминтарна грамотність, відрізняти тере від дифісу, та, вміти, правильно, розставляти коми.

Якщо вам цікаво, то напишіть текст до чотирьох тисяч символів, в якому маєте мені продати концерт Степана Гіги, Івана Поповича та Іво Бобула в Бережанах.

Текст, а також інші ваші роботи можете присилати мені на пошту i(вухо)petronek.com

Пальми і маркетологи

Поділитися

Знаєте той баянистий анекдот про маркетологів:

Одного разу один маркетолог випадково впав з пальми.

Другий маркетолог впав з пальми, щоб зрозуміти, чому впав перший.

Третій маркетолог впав з пальми, тому що побачив можливість періодичного падіння з пальми і вирішив її дослідити.

Четвертий маркетолог впав з пальми, бо вирішив що падати з пальми нова стійка тенденція.

П’ятий маркетолог впав з пальми, бо вирішив, що попередні четверо знали що потрібно робити.

Шостий маркетолог впав з пальми, бо п’ятий маркетолог вирішив розділити з ним ризики і вхопив за руку.

Сьомий маркетолог впав з пальми, щоб написати книжку про способи падіння з пальми та їх ефективність.

З того часу маркетологи постійно падають з пальми, бо вивчають маркетинг по книжках сьомого маркетолога.

В сучаcних українських реаліях слово маркетолог можна замінити на регіонал, а пальма на вікно.

Анонімність VS Публічність.

Поділитися

Анонімність VS Публічність. Була сьогоднішньою темою нашої розмови в Христофорі.

Анонімам легше набирати послідовників в соцмережах, пишучи різні банальщини, чого не завжди можуть собі дозволити персоніфіковані профілі, зважаючи на репутацію.

Проте довіра до профілів «справжніх людей» від профілів «справжніх людей» загалом є більшою ніж до анонімізованих профілів.

Ще зовсім недавно (років 10 тому), анонімність була цілком природнім станом користувача інтернету. В епоху соцмереж довіра до справжніх профілів зростала і почала формувати персональні бренди.

Тепер от проявляється тенденція зростання анонімних брендів в соцмережах. Поки що аноніми завойовують авторитет серед користувачів соцмереж, котрий не знати чи зможуть перенести в офлайн. Хоча і зараз можуть задавати певні тенденції через традиційні медіа.

Важко уявити повністю анонімізований інтернет (як в 90-х, початку 2000 роках), хоча можна думати, що буде співіснування між ними. Де людина з одного боку може бути повністю персоніфікована, а з другого — залишатиметься анонімом.

Такий собі дуалізм існування в мережі.

Хвилинка футурології. Самокеровані автомобілі

Поділитися

З нетерпінням чекаю епохи самокерованих авто. Тоді в більшості людей пропаде потреба у власному авто. Десь читав, що власні автомобілі в більшості випадків 80% свого часу простоюють.

Таксопарків як таких не буде, будуть оператори автомобілів. Ви підписуєтесь на послугу, завантажуєте додаток до свого телефону і через нього вказуєте параметри автомобіля (дитяче крісло, великий багажник, мінеральна вода, тощо), маршрут руху, проміжні зупинки і час, коли він має вас забрати. Час може бути як вже і зараз, так і завтра зранку. Автомобіль приїжджає, смартфон сигналізує вам пушом. Ви виходите і їдете.

Оплата автоматично йде через прив’язану банківську картку. Авто відкривається через скан відбитка пальця. оплата йде як і за кілометраж так і абонплатою. Якщо декілька людей з одного дому часто їздять подібними маршрутами в один і той же час, то їм буде запропонована кооперація в добиранні (це за бажанням).

Таким чином ми зможемо розвантажити дуже багато вуличних парковок, та й зменшити трафік адже машини більшість часу будуть в дорозі. А далі повертатиметься на базу, великі автостоянки з сервісними центрами, що будуть рівномірно розміщені на всій території міста.

А поки тримайте самокерований мерседес на вулицях Сан-Франциско

самокерований мерседес на вулицях Сан-Франциско

Салон самокерованого мерседеса

Салон самокерованого мерседеса