Дама з собачкою

Поділитися

Чи читали ви чеховську «Даму з собачкою»? Якщо ні, то раджу, як і інші твори Антона Павловича. А зараз у вас буде нагода почитати нековську «Даму з собачкою».

— Я перепрошую, у вас є сигарета? — запитала сорокалітня худа білявка з алкогольною втомою на лиці та песиком на повідку. І одразу ж, не дочекавшись відповіді, продовжила — А машина чи хоча б велосипед?
— Велосипед є, але не тут — відповів я.
— А на ньому можна кудись доїхати?
— А куди вам треба?
— Кудись. А ви не знаєте якогось номера таксі, бо в мене всі чотиризначні і всі зайняті.

Але їй не потрібно було ніякого таксі. Дама просто виглядала як звичайна мешканка сусіднього будинку, що вийшла прогуляти собаку і їй треба було з кимось поговорити, тому не дочекавшись відповіді вона знову продовжила.

— А куди ви йдете?
— Вперед.
— А далеко?
— До Податкової.

Відповідь до Податкової о пів другої ночі її ні скільки не здивувала.

— А ви подорожуєте пішки, бо вам просто подобається ходити, чи вам просто подобається ходити?
— Просто подобається ходити.
— Тоді я піду з вами, якщо ви йтимите прямо. Тримайте повідок, це — Акіта, він в нас японець. Лише по японськи розуміє. Акіта, рядом!

Я взяв повідок. Акіта мале, чорне, клаповухе щеня, котре бігає з боку в бік і нюхає чи не кожен листок.

— Я взагалі то не люблю собак — продовжила білява дама в джинсах та спортивній куртці — але в дитини було День народження ми підвипили, я пообіцяла і мусіла купити. А дитина ж побавиться трохи, а далі з собаками мають доглядати батьки. В мене така ситуація в житті склалася, що тут шість годин різниці, телефон розрядився, таксі не можу виклати. Я не знаю що ви передивали і скільки вам років, але я пережила багато. Давайте перейдем дорогу і підемо парком.

Я мовчки переходжу дорогу, тримаючи на повідку Акіту, хоча наскільки розумію, господарка апелює до нього як він, не хочу перепитувати чого ж він не Акіт.

— Хто ви за освітою?
— Фізик.
— Дуже цікава професія, котра пояснює весь світ. Все ж можна описати формулами. От мене інколи дитина запитує, чого собачка бігає і як їй пояснити? А як ви ставитесь до бермудського трикутника?
— Не знаю, думаю що це міф.
— А до сучасних нанотехнологій, як ви думаєте, вони змінять світ? Чи б дозволили ви няньці роботу доглядати дитину, це ж робот, ви б не боялись
— Ну згідно законів роботів за Лемом…
— Так, але це ж робот, ви б довіряли роботу? Ви взагалі більше покладаєтесь на інших чи робите більше сам?
— На жаль, роблю більше сам?
— А от скажіть чи є в вас якесь бажання, не мрія якась не здійсненна, а якесь бажання таке, конкретне.
— Немає, я живу за принципом одного дня — впевнено брешу я.
— А в мен є. Навчитися керувати гелікоптером. Вже рік як хочу, але з цими військовими діями. А навчити можуть тільки в Києві чи Одесі.
— Люди здавна прагнуть літати.
— Стрибки з парашутом не рахуються — ніби не чуючи мене продовжує дама — Акіто! Рядом — нарешті розчуваю, що це Акіто, а не Акіта.

— У вас є якесь бажання —забувши, знову запитує білявка — а у мен є, керувати гелікоптером.

Деякий час ми йдемо в тиші, лише Акіто бігає в різні боки, то в перед, то назад, так, що треба постійно переставляти повідок з руки в руку. В ресторані Супутник ще світиться, чути музик і викрики гірко.

— Це тойтер’єр, така собі нано, навіть не міні вівчарка. Він ще малий, але я взагалі то не люблю собак.

— Скажіть, будь ласка, —продовжує далі дама — А чи бували у вас в житті такі якісь приймні несподіванки чи можете ви щось таке згадати?
— Так, всяке було.

Вона там ще щось пробурмотіла собі під ніс, а далі ми знову йшли мовчки.

— Я перепрошую, мені сюди повертати, вам далеко ще? — Запитав я, з думкою, можливо замовити якусь машину.
— Та ні нам, не дуже далеко — відповіла вона, протягнувши руку, щоб забрати повідок.
— Гарної вам ночі!

Вона промовчала і пішла на зупинку, де світилося віконце цілодобового кіоску. Не знаю чи для того, щоб щось купити, чи прсто пішла в зворотню сторону, до місця, де я її зустрів, дама з невідомим іменем та собачкою Акіто.

Хто в горах від Nravo Kids

Поділитися

Я вже давно планував написати огляд дитячих ігор та додатків для планшетів, але завжди відкладав. Ну і на допомогу надійшли розробники однієї з ігор, за огляд гри дають футболку, сьогодні вже останній день, але сподіваюся ще встигну отримати її для племінника.

гра Хто в горах? Nravo Kids

В мене на планшеті встановлено з десяток дитячих ігор, чотири з яких виготовлені в Україні і протестовані  моїм племінником, то ж сьогодні пишу про гру «Хто в горах?» від Nravo Kids, а надалі чекайте і інші ігри.

Завантажити версію для iOS,  Завантажити версію для Google Android

Продовження

Обертається земля, щасливий ти, щасливий я. Такі красиві люди

Поділитися

Якщо чесно, я мало що знав про фільм «Такі красиві люди» до його початку. Так, я чув назву, чув що він брав участь у різних фестивалях, та я чомусь не цікавився ним. А даремно, хоча може й ні. Фільм був для мене несподіванкою, приємною, красивою несподіванкою.

Такі красиві люди

Востаннє я отримував стільки естетичного задоволення від перегляду фільму, коли дивився «Під маскою жиголо», тепер от зараз. «Україна велика» — говорить один з героїв фільму, Україна красива — додам я. Дуже красиві локації вибрані для зйомок, чітко витриманий таймінг, так щоб встигли насолодитися краєвидом і не встигли знудитися (наприклад, як в «Звичайній справі»)

Цільна історія, зшита з клаптиків, як картата ковдра, під якою затишно і тепло. Дивлячись фільм, я чекав якогось підвоху, якоїсь драматичної розв’язки, разом з тим хіхікаючи над репліками з екрану. Здавалося б що тут не все так просто. Зараз, або станеться щось жахливе, або спеціально щось затуплять щоб нас обламати. Добре що цього не сталося. Протягом фільму я встиг пожаліти, зненавидіти та полюбити Марту і переконатися що все буде добре. Пожаліти за віру в ідеали уцьому щербатому, наповненому запахом солоної риби світі. Зненавидіти через ії властність та домінування. Полюбити за здатність змін.

Кирило з сином додають світла і поетичності фільму. Їх вистави з віршами та й риба, що шукала звідки дує вітер пригадала мені «Фучжоу» Михайла Іллєнка.

Я взагалі то проти рафінованої літературної мови в фільмах і вважаю її чимось таким перехідним, хворобою юності, подібним до вітрянки, чи шумів в серці. Треба то перерости. Але тут, ці літературні, вичеканені, беземоційні репліки були тільки на користь і доповнювали красу фільму, незграбних поцілунків та юнацьких дій сивих чоловіків.

Окреме дякую за трейлер, котрий закрутив інтригу до перегляду, і показав якраз те, що мало б бути в трейлері.

Головне не зневірюватися і не ростити внутрішнього невдаху. Все буде добре! Як шкода що цей світ красивих людей існує лише на екрані.

Рекомендація — обов’язковий перегляд!

Найкраще еспресу «Кавового туру» 2014

Поділитися

Цього року, я знову продовжтв тестування еспресо фестивалю «На каву до Львова». Огдяд минулого року можна прочитати ось тут: Найкраще еспресо фестивалю «На каву до Львова». Експрес оцінка львівських кав’ярень. Цього року зі мною ходив Іван Паламарчук, котрий таки вважає, що в Ужгороді краща кава чим у Львові. Його оцінки можна почитати на його блозі. Найбільшу роль в оцінці кави для відігравали смак, аромат та міцність. Іван також звертав увагу на інтер’єр, про що і написав в своєму блозі

Цього року в Кавовому турі було вісім кав’ярень та ресторанів.

Кафе Фіксаж

вул. Князя Романа, 6 +38 (032) 235 61 49
еспресо кафе Фіксаж
Ціна: 14₴.
Подача: Спочатку подали каву, одразу за нею два келішки води. Вода прохолодна без жодніх стороніх смаків.
Аромат: Легкі нотки кислинки
Міцність: Не водяниста, середньої міцності.
Смак: Легка гіркота, приємна кислинка.

Креденс

пр. Свободи, 37 +38 (032) 255 42 34
еспресо кав’ярні Креденс
Ціна: 18₴. (порівняно з минулим роком, подорожчала на 2 гривні)
Подача: Тут все просто, кава на виніс, замовляєш, чекаєш і забираєш. Вода тепліша ніж хотілося щоб була.
Аромат: В ароматі присутні нотки мигдалю
Міцність: Середньої міцності..
Смак: Смак набагато простіший ніж аромат, легка кислинка з пслясмакок перепаленості. Минулого року, тут мені більше сподобалось.

Глорія

пл. Міцкевича, 1 +38 (032) 297 02 97
еспресо з кафе Глорія
Ціна: 23₴. (порівняно з минулим роком, подорожчала на 2 гривні)
Подача: Самообслуговування, подають одразу з стаканом води
Аромат: В ароматі присутня легка кислинка з нотками мигдалю
Міцність: Дуже слабка, напевно пояснюється тим, що тут чи не найбільша кількість кави.
Смак: Слабкий смак паленості розбавлений велико кількість води, просто і не цікаво.

Штука

вул. Котлярська, 8 + 38 (097) 586 81 95, (097) 435 81 27
еспресо в кав’ярні Штука
Ціна: 19₴. (порівняно з минулим роком, подорожчала на 1 гривню)
Подача: Каву принесли швидко одразу з водою.
Аромат: В ароматі явний кислий запах.
Міцність: Слабка.
Смак: Невиразний з легкою гірчинкою, кислинку можна відчути лише на самому дні.

На Бамбетлі

пл. Ринок, 29 +38 (032) 235 45 44
еспресо на бамбетлі
Ціна: 15₴. (порівняно з минулим роком, подорожчала на 1 гривню)
Подача: Каву принесли швидко. Воду не принесли, попросив, принесли, але її не можна пити так само як і минулого року. Вода просто з крану з потужним амбре хлорки.
Аромат: Невиразний запах, без чітких ноток.
Міцність: Середньої міцності.
Смак: Невиразна кислинка з легкою гірчинкою.

Black coffee

пл. Ринок, 30 +38 (032) 235 57 78
еспресо в Black Coffee
Ціна: 15₴.
Подача: Каву принесли швидко одразу з водою.
Аромат: В ароматі явний кислий запах.
Міцність: Слабка.
Смак: Невиазний з легкою гірчинкою, кислинку можна відчути лише на самому дні.

Свічкова кав’ярня

пл. Музейна, 1 +38 (032) 235 42 27
еспресо в Свічковій кав’ярні
Ціна: 20₴.
Подача: Каву принесли швидко одразу з водою. Єдина кав’ярня де нам сказали сорт кави
Аромат: Присутні слабкі нотки мигдалю.
Міцність:  Міцна
Смак: Явно виражена кислинка з післясмаком гіркості та карамелі.

Атляс

пл. Ринок, 45 +8 (032) 2 358 188еспресо в Атлясі

Ціна: 18₴. 
Подача: Каву принесли швидко одразу зі склянкою води.
Аромат: Легкі нотки кислинки
Міцність: .Міцна
Смак: Дуже кисла з паленою гірчинкою в післясмаці.

 

Моїм фаворитом цього разу стала Свічкова кав’ярня, на другому місці кав’ярня Фіксаж, вона ж і стала найкращою по відношенню ціна/якість. Найдорожча кава в Глорії. Найбільше не сподобалась кава На Бамбетлі.

Найкраще еспресо фестивалю «На каву до Львова» 2014

 

Десять книг

Поділитися

Попросили написати про десять книжок. Не знаю чи буде їх тут десять, але спробую пригадати.

1. Шевченко — Катерина. Найперша книжка з якою я познайомився. Ні я її не читав. Мама розказувала, що тато читав мені її як колискові чи казки на ніч, коли гойдав мене щоб я засинав.

2. Михайло Стельмах — У бобра добра багато. Вже не пам’ятаю що там, але назву і обкладинку пам’ятаю дуже добре.

3. Носов — серія про Незнайка. Я там більше малюнки переглядав після мультиків, але здається трохи і читав.

4. Казки. Різні і багато. Тато виписав був цілу серію з різних казок. Половина прийшла, половина ні, але перечитував по декілька раз. І ангглійські народні казки і українська і казки з-за грат, навіть в 5-7 класах.

5. Джеральд Даррел — Моя сім’я та інші звірі. А також стара підбірка журналів Юннат. Дуже повчально про тваринок і рослинки, перло мене тоді таке.

6. Рафаель Сабатіні — Одіссея капітана Блада. Плюс Дюма з Мушкетерами. Був такий час коли читав про піратів, моря, Францію, мушкетерів.

7. Артур Конан Дойль — Пригоди Шерлока Холмса. Все банально, задали читати в школі якісь розповіді, перечитав всі томи. Далі були книжки щось типу «Занимательная математика» з задачками, головолмками, шифруваннями. Навіть придумував свій шифр. Після Холмса взявся за детективи. Рекс Стаут з його Ніро Вульфом — поціновувачем стейків та орхідей. Краєвський з Мокком і Попельським, котрий в одній з його книжок приїжджає навіть до мене до Ходорова.

8. Дитяча радянська енциклопедія. Том 2. Там якраз було про математик, фізику і хімію, а також журнали Наука и Жизнь, котрі читав я з кінця здебільшого рубрики «Маленькие хитрости», БИНТИ (Бюро иностранной научно-технической информации) та «Программирование на микрокалькуляторя»

9. Едгар Аллан По — оповідання. Така товста зелена книжка, котра включала в себе одразу ж два томи була перечитана не раз.

10. Чехов, також оповідання

11. Булгаков — Майстер і Маргарита. Історія також проста, для зарубіжної літератури треба було прочитати, я взяв її в колєги однокласника і потім ще років три-чотири брав її в нього перечитувати. (Ростику, стоїть на поличці, давно її не читав, при нагоді поверну назад :))

12. Прохасько — Порт Франківськ та ФМ Галичина. Майкл подарував тоненьку брошурку Порт Франківська і сказав «тобі має сподобатись». Сподобались.

13. Яцек Хуґо-Бадер — Біла гарячка. Купив після його фільму про шахтарів на Донбасі. Полюбив польський художній репортаж. Шабловських і їх ПНР, Щигела з Ґоттлендом.

14. Хакслі — Прекрасний Новий Світ. Ну і Ферма тварин Орвела (1984 не читав).

15. Курт Воннеґут — оповідання.

Хотів спробувати зробити це все якось в хронологічному порядку, але якось не дуже вийшло. Ну і я все таки поціновувач більш коротких форм в літературі: опрвідання, пости в фейсбуці, твіти. Не знаю нащо воно вам знати, але вже як сказали написати, то й написав.

Не переїдайте

Поділитися

Про вброси і вихваляння «свіжої крові» в політиці. Їх треба як мінімум двічі пропускати через фільтр. Зараз лайно і сиропи ллються з обох рогів кози Амальтеї.

Переїдання шкідливе для здоров’я. Їжте маленькими шматочками, ретельно пережовуючи інформацію. Не соромтесь випльовувати гадість. Влаштовуйте розвантажувальні дні.

І головне, якщо ви все ж таки з’їли якусь гидоту і вас плющить, не розкидайтесь залишками по фейсбуках і твітерах.

Раннішня проповідь дієтолога Петра завершена.

Я б заборонив…

Поділитися

Я б заборонив письменників. Вони завжди бентежать людей. Вносять в їх мозок сумніви і непорозуміння. Напишуть щось таке, а ти потім думай що мав на увазі автор. Ніби й несуть благу вість, а люди беруть то й трактують по різному. Письменник завжди перебільшить, вигадає, переінакшить. І потім ж через то люди між собою сваряться,ворогують.

Я спочатку думав взагалі заборонити книжки, але потім зрозумів, що серез них є корисні. Кулінарні рецепти, наприклад, чи підручники з БЖД. Там все просто написано: «змасти пательню олією, розбий два яйця, додай щіпку солі, дрібку перцю, розмішай і смаж поки не пригорить», «не пхай свої пальці під різак — відріже!». А там письменник вигадає що герой був вдягнутим в синю сорочку і чорний капелюх. І мєш вже фракції що між собою сваряться: «Всі герої мають вдягатися в синю сорочку», «синя сорочка символізує смуток героя і через те він прагне змінити світ», «герой просто дальтонік і тому найкраще сприймає відтінки синього», «чорний капелюх не менш важливіший від синьої сорочки», «чорний капелюх домінує над синьою сорочкою і є основною ознакою героя». Буває доходить і до бійки. Все ж таки треба заборонити письменників.

А поки не заборонив — читайте!

Про критику

Поділитися

Є така штука в людей, що коли хочуть когось «попустити», то вдаються до таких дуже низьких прийомів, як перекручують прізвище, висміюють зовнішність. Тобто звертають увагу на речі котрі не при ділах.

При чому це робиться як до людей достойних критики (Путін, Янукович…) Замість того щоб казати, що вони брехуни, крадії і вбивці, кажуть що карлики, жирні і так далі.

Так і до людей, до котрих нема до чого більше причепитися (Яценюк, Семенченко) — не серйозне лице. Так в нього за то такі величезні сталеві яйця, що переважать масу всіх фейсбук-експертів разом взятих.

Що хотів сказати, якщо хочете критикувати, то критикуйте конструктивно.Супер Семенченко

#IceBucketChallenge

Поділитися

Пам’ятаєте минулі два тижні та й зараз ще, всі обливалися холодною водою і жертвували кошти. Навіть, я обливався

Існують полярні думки стосовно флешмобу, одні підтриують, другі засуджують, проте це дурачення допомагає привертати увагу до проблеми і більше людей готові приймати етафети і жертвувати кошти. Свій коментар стосовно теми, я розказав телеканалу ZIK? сюжет з 16 хвилини

Щоб нагадати це все пішло з Америки, там жертвували кошти на дослідження хвороби ALS (Аміотрофічний бічний склероз)
За 30 днів вдалося зібрати більше 100 мільйонів доларів
А тут Стівен Гокінг, в котрого така хвороба також приймає виклик в ‪#‎IceBucketChallenge‬

Місто Гріхів: Сила — крихка річ.

Поділитися

Виходячи в четвер з кінотеатру, я написав в себе в фейсбуці:

Місто Гріхів поглинає тебе, засмоктує як в трясовиння, перемелює як в жорнах. Ти чуєш хрусткіт. Це ламається все добре що залишилось в тобі натикаючись на твердь спокус в падінні у безодню гріха.

Lviv_oldP-125-copy_S

Фільм дуже добрий та атмосферний. Добро і зло тут дужу чітко поділено чорними та білими кольорами. Так, хороші хлопці теж інколи роблять погані речі, але правду треба інколи виборювати й кулаками.

Нуар надає кожному характеру насиченості та концентрації. Чоловіки увібрали в себе міць, мужність. Вони п’ють віскі, курять сигарети, оточені жінками і товчуть всім пики. Злочинці — підступні, брехливі, не гребують жодними методами щоб досягти мети. Жінки — вишукані, навіть зі шрамами. Є такі заради яких варто вбивати, ті, котрих варто вбивати і ті, заради котрих можна і вмерти.

В місті Гріхів все просто. Ти наодинці сам зі собою, в тебе можуть бути тимчасові спільники, але загалом ти сам. Поліція вся корумпована, влада — суцільні бандити. Слабкі тут не виживають.

Загалом вийшло достойне продовження першої частини. Подивитися можна в Планеті Кіно (сеанси 13:00, 17:45,19:00, 19:45, 21:00, 21:45, 22:30, 23:00, 23:45)