Вірус в фейсбуці. Що робити, щоб не підчепити, і як видалити

Поділитися

Давайте я швидко напишу як боротись, бо поки проводив експерименти і хотів розказати детальніше про вірус, сам підхопив його.

1. Крок перший:

Зайдіть в налаштування фейсбуку, на вкладку додатків https://www.facebook.com/settings?tab=applications і відключіть там всі додатки (воно скине доступ до вашого профілю всім розширенням і не буде мати змоги розсилати спам через фейсбук)

2014-12-16 13-07-59 (4) App Settings – Yandex

2. Крок другий:

Зайдіть в розширення вашого браузера і видаліть невідомі вам розширення. Зараз вірус поширюється через додаток YouTurn

2014-12-16 12-33-30 Доповнення – Yandex

Після цього можете назад включити доступ до розширень.

Тепер трохи про сам вірус. Поширюється через приватні повідомлення та постить від вас в Фейсбук тегаючи інших друзів. В повідомлення йде посилання з вашою поточною аватракою.

2014-12-16 12-13-41 (4) Petro Nek - Не клікайте по всяким дурацьким посиланням! Тим що в... – Yandex

 

При переході ви попадаєте на сторінку, котра візуально схожа на фейсбук і відео на ютюб

2014-12-16 12-12-08 Facebook - Video Special - facebook.com – Yandex

 

При кліці на відео, сторінка пропонує встановити плагін для його перегляду.2014-12-16 12-12-46 Встановити

 

І, навіть, якщо ви відкрили посилання в анонімному вікні, та поруч відкрито основне вікно, то при кліці він все одно встановиться і «піде жара».

Тому в мене є три поради:

  1. не клікайте
  2. Не клікайте
  3. НЕ КЛІКАЙТЕ

Для того, щоб зменшити розповсюдження вірусу, також раджу зробити так, щоб на вашу сторінку в фейсбуці могли постити лише ви, хоча б тимчасово. Заходимо  в https://www.facebook.com/settings?tab=timeline&section=posting&view і вмикаємо.2014-12-16 13-05-44 (2) Timeline and Tagging Settings – Yandex

 

Перепрошую всіх, за свою необережність. Будьте уважні.

Гуркіт

Поділитися

Вони їхали в вагоні. Говорили російською. Малювали перед собою вигаданий ними Львів, котрий зустрічає їх зранку кавою та сирниками, котрий притягую та зачаровує киян коліжанками, філіжанками та й іншими витинанками.

Їх було троє. Старша пара та їх подруга. Такою мовою як вони, зараз майже не говорять. В ній було стільк витонченості та чистоти, в ній було стільки любові та турботи, особливо в діалогах між чоловіком та жінкою. Всі були підтягнуті, навіть спортивні, одягнуті в светри та джинси, в чоловіка светр був за капішоном, темно-синього кольору. Напевно, що співробітники якогось НДІ, адже, розказували як ще тоді, в молодості, об’їздили весь союз. Хтось почав чистити мандарину, чоловіку вона нагадала зовсім не новорічні свята, а ночівлю в мандариновому саду в Гаграх.

Теми розмови змінювалися одна з одної, як це завжди буває в подорожах. Було і про подорожі в Берлін та Лондон, про вивчення англійської мови, про внуків то молодість.

Говорили і про Майдан, як виходили з теплими речима, чаєм та бутербродами, як пересварилися зараз зі своїми родичами та знайомими з Росії та Німеччини, як засинали під гуркіт, що доносився з вулиць і прокидалися зі страхом чуючи тишу і думками, щоб ніхто не розігнав.

Добраніч. Нехай вам не буде потреби вслухатися в гуркіт.

Початково опубліковано в фейсбуці

Що шукали українці в 2014 році. Версія Яндекса

Поділитися

Яндекс вкотре робить підсумки року за пошуковими запитами в мережі. Цього року дуже багато тем стосувалося політичних подій в Україні: Майдан, війна на сході, анексія Криму.

Так от, в темі «Події року» лише одна тема не прямо стосувалася України Олімпіада у Сочі, всі решта це Події на сході України, Майдан, Зростання курсу долара, Антимайдан, Вибори Президента України, Вибори до Верховної Ради, Прес-конференція Януковича, Референдум у ДНР і ЛНР.

В темі «Жінки» серед співачок маємо Юлію Тимошенко та Ольгу Богомолець.

Серед «Чоловіків» взагалі всі політики та медійні персони. Серед них негативні: Віктор Янукович, Ігор Стрєлков (Гіркін),  Геннадій Кернес, Павло Губарєв, позитивні: Петро Порошенко, Дмитро Ярош, Степан Бандера, Олександр Турчинов, Арсен Аваков і один Олег Ляшко.

«Нові поняття та явища»: «Русская весна», ДНР, Новоросія, АТО, ЛНР, Хунта, Анексія, «Небесна сотня», Сепаратисти, Люстрація.

Серед запитів про кіно, серіали, та телешоу нічого нового. Фізрук та Я соромлюсь свого тіла. 

Музичні запити також сильно піддалися впливу ситуації в Україні: Пікардійська Терція «Гей плине кача», «Никогда мы не будем братьями», Андрій Макаревич — Моя страна сошла с ума, Ляпис Трубецкой — Воины Света, Горіла шина, палала, Би-2 — Забрали в армию.  Також правда шукають і Дзідзьо — Павук.

0_f1a1a_d466c681_orig

Вівісекція: розтин людських пороків

Поділитися

Вівісекція (від лат. vivus – живий і sectio – розсічення) — розтин живого організму з метою наукового досліду .

Звичайно, я ніякий не театральний критик, я просто глядач. Для цього в мене немає ні освіти ні достатньої кількості переглянутих вистав. Проте, вистави ставляться для звичайного глядача. А ще театр нікому нічого не винен, десь приблизно так сказав Павло Юров, після читки п’єси Марка Равенхіла «Мати». Та зараз не про це, зараз  я поділюся з вами трохи думками після перегляду (тут, певно, більше підійде слово сопричастя) вистави «Вівісекція» Олексія Коломійцева.

Вистава Олексія Коломійцева — «Вівісекція»

Спочатку я  подумав, що не знаю що це, але це красиво, потім я дійшов до висновку, що це театральний панк. Вистава змушує сміятись, викликає відторнення, біль, страх і знову радість. А головне весь час гіпнотизує і вмикає мозок на повну потужність, та й так, що він інколи закипає.

ВІвісекція це розтин по живому людських пороків показаних в гіперболізованих та метафоричних образах. Карась, Тарган, Курка, Муха.

Вистава Олексія Коломійцева — «Вівісекція»

Вівісекція це живі театральні короткометражки, котрі препанують тут і зараз, разом з тобою.

Вистава Олексія Коломійцева — «Вівісекція»

Вівісекція це хороше шоу з балетом та спецефектами та музикою. Дуже добре поєднання театральної гри з прийомами німого кіно — відео текстом поясненням про що йдеться. Особливо добре це проглядаєтьс в  «Євровівісекції». Думаю ця частина багатьом глядачам сподобається своєю актуальністю.

Не буду більше писати, хоча в голові й досі крутяться образи та думки навіяні твором. Просто повторюся, що цей панк в театрі потрібно бачити. «Життя коротке й наприкінці солодке»

Єдиним негативним моментом, була глядачка, котра сиділа ззаду мене і весь час коментувала сцену своєму супутнику. Правда після першої новели та мого прохання «тихіше» перестала.

Вівісектуйтесь товариші, вівісектуйтесь!

Фотографії зі сайту Театру Лесі Українки.

Дванадцята ніч

Поділитися

Шановні пані та панове (кланяється і робить реверанс), сьогодні я хочу вам розказати про «12 ніч». Прем’єру якої мав радість дивитися в театрі Курбаса. Але заздалегідь хочу попередити, що якщо все тут написане мною вам здаватиметься дурощами — просто закрийте очі. Адже єдиний спосіб не бачити дурнів та дурості,це просто закрити очі.

Вистава де актори грають акторів, котрі грають Шекспіра, де також є ролі акторів. Вистава про Театр. Не так як місце, а як сутність, спосіб життя. Незнайомі люди об’єднуються і стають родиною зі своїми батьками та дітьми. Театр так тісно вплітається в життя, що інколи не зрозуміло де ти граєш, а де ти живеш. Головне, щоб тебе і ти кохав Олівію, і не забувати брати поносити роги блазня —єдине що залишилось від матері. Але ні, я не розповім вам про те, що відбувається на сцені, вам буде не цікаво, краще попрошу Марію принести води.

12 ніч

Ну, добре, відкрию невелику таємницю. Там елегантні та вишукані костюми, особливо мімімішні панталони! І чудові відеоефекти

12 ніч

Як я для себе визначив жанр? Це комедія драми чи драматична комедія. Це дійсно комедія, бо я багато сміявсь, інколи, навіть, можливо, заголосно. За що перепрошую, якщо комусь заважав. Та розв’язка навіяла трохи суму, розхвилювала. Вийшовши з театру, я дивився угору, шукаючи сніг, а він все не хотів падати, лише на Шота Руставелі декілька сніжинок покружляли в світлі ліхтарів.

Для людей без почуття гумору, я не радив би йти на виставу, адже там і богохульство і сексизм і нетрадиційні цінності. Але людям без почуття гумору взагалі важко щось радити. Для всіх інших я категорично рекомендую.

Одразу після вистави Лука, напевно наймолодший глядач на виставі, поділився трохи своїми враженнями. На жаль, я не встиг все зафільмувати. Про те що йому найбільше сподобалася «дівчинка в костюмі хлопчика» (Цесаріо він же Віола) та Мельволіо, що радісно бігав по сцені і потім грав на піаніно «Мене любить Олівія». Але решту можете подивитися

Можливо у вас будуть інші враження від цієї вистави, але я глядач, я так бачу.

Антиформалістичний райок або Сталін був, Сталін є, Сталін буде?

Поділитися

В театрі Лесі Українки відбулася прем’єра опери Шостаковича «Антиформалістичний райок». Котра була написана ще пів століття назад, проте почали її ставити наприкінці вісімдесятих. Твір йде мовою оригіналу, тобто російською і я вважаю це правильний хід, оскільки текст побудований з виступів тодішньої верхівки компартіїї, котра виступала проти формалізму в музиці.

Антиформалістичний райок

Хоча б здавалося від тоді пройшло багато часу, проте в цій опері можна знайти багато паралелей з сучасністю.

Все почалося з того, що піонери ходили по залу, роздавли листівки зі словами «Я не знаю что это, это не ко мне». І далі понеслося. Все що відбувалося на сцені можна описати трьома словами сюр, треш і угар, і це було добре!

Дуже сподобався антураж, костюми, спецефекти, гра. Напевно, пів виставив я сидів з відкритим ротом, а пів я сміявся. Проте, коли виходиш в голові залишаються не лише смішні моменти, але й усвідомлення про те зло, котре наші батьки та й бабці з дідами пережили. Коли на чорне казати червоне, а фіолетовий колір взагалі заборонити. І розумієш, що маєш робити все, щоб такого більше не допустити.

Всім рекомендую йти і для затравочки тримайте трейлер:

В часи соцмереж

Поділитися

В часи соцмереж ти завжди за лайк можеш виграти айпед.

В часи соцмереж тобі завжди може бути 18, просто постав правильне фото.

В часи соцмереж немає значення коли написана новина, головне правильно її поширити і вона сприйматиметься як нова.

В часи соцмереж ти можеш нічого не говорити, тобі припишуть чужі слова.

Правда ніякі соцмережі не виправлять тієї чорноти, що в тебе в середині.

Габріель Алєсндро Шопенгауер.

Пам’ять і хліб

Поділитися

Ані мою бабцю, ані мого діда на торкнувся голодомор 32-33 років. Вони тоді були ще малими і жили в маленьких селах Кнісело та Воскресінці на Західній Україні.

Дідо Павло, котрому тоді було 4 роки майже нічого не пам’ятав, але йому розказували як приходили люди з Великої України і розказували про голод. Селяни довго не могли зрозуміти як там може бути голод, коли тут все вродило.

Бабця Михайлина, пам’ятає голод в повоєнний час. В неї було багато сестер. Навесні, все що зеленіло, використовували для обіду. Також в страви йшли і перемерзля бульба та буряки. Смажили натину (лободу), кропиву, перебивалися як могли. Пам’ятаю, коли ще був малий, дідо також готував смажену натину зі сметаною.

В нас вдома, на стриху завжди були запаси, круп, цукру, зерна, сірників так на всяк випадок.

До їжі ставилися шанобливо, але найбільше до хліба, він був як святим. Не дай бог ним кидатися. А як, бува, випадково впав на землю, то підняти, обтрусити, поцілувати і поставити десь на гору для пташок.

Для мене такий ритуал з хлібом виглядав цілком природнім. І якось трохи дивно було читати, як хтось там робив з хліба чорнильницю, чи хтось робить «прикольні фотки» кота з куском хліба на шиї, чи просто «фехтують» батонами.

Просто пам’ятайте, що таке було і, бажано, не один день в році.

Селфі-репортаж з Львівського Медіафоруму

Поділитися

Все починалося з селфі. Йдучи, на Медіафорум я зробив селфі перед стадіоном я й не сподівався, що цим все не закінчиться…

IMG_0072.JPG
Продовження

Поводир

Поділитися

Від сьогодні стартує нова стрічка від Олеся Саніна — Поводир. Фільм був готовий ще минулої осені, проте, спочатку якесь там управління довго не давало прокатну ліцензію, потім самі події не давали можливості. Тепер ви зможете його самі побачити, бо я вже. Намагатимусь не спойлерити. Якщо коротко, то мені сподобалось. Та й цілий вечір опісля кіно було темою наших розмов за вечерею.

поводир

До якого жанру можна віднести фільм? Це історична драма з сумішшю трилера та українського поетичного кіно. В фільмі переплетені переплетені багато історичних події. Це і УНР, футуристи, харківський театр Березіль, продрозвєрстка, є посили на тогочасних поетів, зіграних поетами сьогодення (дєвочкі можете глипнути на Жадана).

Загалом в фільмі переказується історія з’їзду кобзарів, котрий організувала радянська влада, щоб змісити їх замовкнути. Вся розповідь йде очима маленького хлопця, американця, батько котрого риїхав в СРСР для допомоги з забезпеченням технікою колгоспів. В цьому також показана наївність заходу стосовно молодої тоді країни. Можна побачити як «закручувались гайки», пристосовувалися пристосуванці, та загублювалися патріоти.

Дуже сподобалася операторська робота. Особливо сцени, котрі зняті в дзеркалах. Актори не говорять рафінованою українською, яка є огріхом в багатьох нових фільмах, та й актори молодці.

Поміж сцен зі сліпим кобзарем-суперменом, де він копає криницю і накриває хату соломою, котрі виглядають трохи голівудськи, можна насолоджуватися сценами з соняхами та співами кобзарів в вагонах, що йдуть на смерть.

Раджу всім йти і дивитися. Також, переглянувши фільм, ви дізнаєтесь навіщо читали Отченаш, коли готували їжу.

Інші відгуки можна почитати ось тут