 |
| Василиск |
Взявся гортати «Книгу Бестій», де за алфавітом відсортовано багато міфологічних потвор в уявленнях давніх греків, європейців, українців та інших народів. Досить цікава до читання та й розширює кругозір. Там можна, наприклад, почитати про Бабиного Пса — темно-червону отруйну гдюку з головою пса, котра жила і охороняла ліс в околицях Мостиськ і Судової Вишні, а також про багато інших потвор.
Я поки перейшов до літери «В» в каталозі, і хочу розказати про трьох потвор:
Баранець — фантастична рослина-тварина. За розповідями купців зі сходу, котрі про неї розказували, Баранець ріс на берегах річок і приносив плоди, схожі на ягня. Стебло його йшло через пуп і піднімалося на три п’яді, ноги тонкі і переплутані, рогів нема, передня частина як у рака, а задня складалася з досконалого м’яса. Він живе, не сходячи з місця, доти, доки має довкола себе харчі. Купці навіть демонстрували хутряні шапки з Баранця.
Проте цей дивний гібрид рослини і тварини виявляється просто бавовною і купці демонстрували бавовняні речі і певно через обмеженість тодішніх європейців, їх переконаність що хутро має бути з тварин, і щоб набити ціну своїм речам простіше придумати міф про чудо тварино-рослину ніж пояснювати про бавовну.
Берниклі (брантаси, барнаклі, бернекке, барбатас, клакіс…) — плоди берникльового дерева. Це дерево належить до див, бо замість плодів гусей живих родить. Коли час підходить, гілки цього дерева густими мушлями, наче яблуня яблуками. Мушлі якийсь час ростуть, а потім шкаралупка їхня лускає і розкривається. Потім з шкаралупи з’являються пташині ноги з перетенками і висять, смішно смикаючись, а незабаром і цілі птахи.
Через те що гуси-берниклі не вилуплювались з яєць, то в бестіяріях (книгах з опису всяких чуд і потвор) цих птахів рекомендувалося вживати у дні великого посту. (У ХІІІ ст. це викликало у церковних колах значний скандал котрий завершився Папською булою про заборону їх вживання). Цілком ймовірно, що ці птахи-плоди були придумані для того щоб якось та й уникнути заборони вживання м’яса у піст, коли і хочеться і колеться, проосто сказати що це не прості гуси плоди берникльового дерева і спокійно, «без гріха» їх їсти.
Василиск (Базилішек) — спочатку «отруйний звір, завбільшки як півтора черевика, з трьома гострими трикутними наростами на чолі, ніби він коронований королівською короною, і з жевріючими очима, якими він убиває і отруює все живе…». Потім трансформувався, у Галичині вірили, що Василиск виглядає як півень з крилами дракона, але має голову індика, кігті тигра, хвіст ящірки, дзьоб орла.
Василиск — зменшена форма грецького слова базелиус — цар, і означає «царик», цар пустель, володарь малих гадів, є втіленням страхів древніх римлян і греків перед африканськими пустелями та всіма небезпеками що вони таять.Василиск також був попав в Священне писання в книгу Ісайї. Ієронім Блаженний, автор Вульгати (латинського перекладу біблії) перевів одне з давньоєврейських назв змії, як Василиск, тому в середні віки заперечувати існування Василиска вважалось богохульством.
От таким чином людський страх, незнання, вигода та помилки творять міфи та міфічних потвор.