Мене тут минулого тижня Наш Репортер попросив коментар стосовно рекомендації УПЦ від утримання в піст від соцмереж. Сюжет про піст в сучасних умовах вийшов в підсумках тижня (дивитися з 16:45), проте мого коментаря не дали, тому я тут розпишу свою думку з приводу.
По-перше, самої рекомендації від православної чи інших церков я не читав, тому не знаю достеменно що там вказано, але якщо до самого факту самообмеження в соціальних мережах в піст, то певно треба дати малі визначення чим являється піст для людини, а також що для мене є соціальними мережами.
Так от піст, як на мене, для людини котра вірить, це не просто утримання від їжі, це спроба переосмислення якогось періоду свого життя шляхом утримання від речей та дій до котрих з одного боку ми звикли, а з другого, особливо звички, не завжди потрібні чи корисні.
Соцмережі та інтернет не можна тепер вважати просто якоюсь непотрібною забавкою. Я вважаю що тепер це просто інструмент. Інструмент за допомогою котрого люди комунікують по робочим потребам, також комунікують зі своїми друзями старими чи новими, котрих знайшли через ті ж самі соцмережі (Хоча я все таки вважаю що просто зафрендити чи взаємно один одного зафоловити недостатньо щоб бути друзями, але безперечно що знайомства онлайн можуть бути і є першим етапом для того щоб люди товаришували поза мережею). Проте ці самі соцмережі є й тим самим інструментом за допомогою якого ми постимо баянисті чи мімімішні фоточки щоб отримати своїх 5 лайків і 30 секунд слави, до поки в стрічці не появиться інша подібна картинка від когось з френдів.
Тому не можна так просто говорити про заборону соцмереж під час посту, це з одного боку, щось подібно як рекомендувати не спілкуватися по телефону під час того посту. Проте люди, котрі хочуть, можуть переглянути свою поведінку в соцмережах, можуть не робити того там чого б не робили під час посту поза мережею. Тут все залежить від людини чим вона може пожертвувати.
В своєму колі спілкування я інколи бачу надмірне використання соцмереж (часто сам їх перевикористовую), це зокрема, коли збираються друзі в кафе і замість того щоб спілкуватися між собою, чекіняться, інстаграмлять, фудспотять, пишуть коментарі до статусів людей на відстані, чатяться. Дивляться в яскраві світлі прямокутники своїх телефонів. Правда це не зовсім тема поста, але таке є.
Стосовно себе, то я не буду відмовлятися від соцмереж, проте я вже влаштовував собі дні та тижні без соцмереж. Робив це коли мені здавалося їх аж занадто багато. і вони відволікали мене від важливіших справ, проте я вважаю що відмова від соцмереж не є якимось таким важливим вчинком котрий треба афішувати (знову щоб отримати бажані лайки ретвіти і шари). Просто кожна доросла людина має сама визначати пріоритетність речей в своєму житті в той чи інший момент часу. Якщо людина не доросла, то тут мають їй допомагати батьки, але це вже проблеми виховання.