За рекомендацією Стронґовського, купив собі книжку Петра Яценка «Львівська Сага» і не пошкодував, прочитав її поки їхав в поїзді Ходорів-Львів, а потім ще трохи вдома дочитував. Містика, Львів, кохання в переплетінні з історією роблять свою справу. Тому якщо побачите десь її (я знайшов в книгарні «Є») — раджу купити. Ось приведу уривок з книжки про те як пахне Львів:
«Біля Опери пахне чорнобривцями та болотом. Львівські горобці пахли враннішніми булочками, голуби — вогкими парасольками. Міщани пахнуть дещо по-різному в різних районах. На Сихові вони мають запах вареної картоплі, на Майорівці — торішнього листя. Мешканці Варшавської пахнуть ладаном, а на Левандівці люди просочилися залізничним мазутом. Збоїща просяклися солодкавим запахом льодяників, Топольна — джерельною водою, на Збиранці зовсім немає запахів: мабуть, тому, що їх тут насправді забагато. Центр пахне протухлою водою чи свіжими полуницями — залежно від пори року чи настрою.»
Відгук лежав в чернетках майже рік з 12 квітня минулого року, тому виправляю свою помилку і публікую його, а ви вже в свою чергу прочитайте історію про Львів Ліле і Мадо та золоту мавпу.