Шановні пані та панове (кланяється і робить реверанс), сьогодні я хочу вам розказати про «12 ніч». Прем’єру якої мав радість дивитися в театрі Курбаса. Але заздалегідь хочу попередити, що якщо все тут написане мною вам здаватиметься дурощами — просто закрийте очі. Адже єдиний спосіб не бачити дурнів та дурості,це просто закрити очі.
Вистава де актори грають акторів, котрі грають Шекспіра, де також є ролі акторів. Вистава про Театр. Не так як місце, а як сутність, спосіб життя. Незнайомі люди об’єднуються і стають родиною зі своїми батьками та дітьми. Театр так тісно вплітається в життя, що інколи не зрозуміло де ти граєш, а де ти живеш. Головне, щоб тебе і ти кохав Олівію, і не забувати брати поносити роги блазня —єдине що залишилось від матері. Але ні, я не розповім вам про те, що відбувається на сцені, вам буде не цікаво, краще попрошу Марію принести води.
Ну, добре, відкрию невелику таємницю. Там елегантні та вишукані костюми, особливо мімімішні панталони! І чудові відеоефекти
Як я для себе визначив жанр? Це комедія драми чи драматична комедія. Це дійсно комедія, бо я багато сміявсь, інколи, навіть, можливо, заголосно. За що перепрошую, якщо комусь заважав. Та розв’язка навіяла трохи суму, розхвилювала. Вийшовши з театру, я дивився угору, шукаючи сніг, а він все не хотів падати, лише на Шота Руставелі декілька сніжинок покружляли в світлі ліхтарів.
Для людей без почуття гумору, я не радив би йти на виставу, адже там і богохульство і сексизм і нетрадиційні цінності. Але людям без почуття гумору взагалі важко щось радити. Для всіх інших я категорично рекомендую.
Одразу після вистави Лука, напевно наймолодший глядач на виставі, поділився трохи своїми враженнями. На жаль, я не встиг все зафільмувати. Про те що йому найбільше сподобалася «дівчинка в костюмі хлопчика» (Цесаріо він же Віола) та Мельволіо, що радісно бігав по сцені і потім грав на піаніно «Мене любить Олівія». Але решту можете подивитися
Можливо у вас будуть інші враження від цієї вистави, але я глядач, я так бачу.