Колись давно, жив такий один чєл, в дитинстві кликали його Іциком. Тато його був фермером і мав трохи поля, Але наш Іцик щось не дуже по тому полю виступав. Та й тато помер, коли він ще не народився. Ну і вобше в дєтстві хворобливим був. Батюшки перший тиждень даже думали не хрестити його, бо не понятно було чи виживе.
Але потім Іцик поправився і став виступати по здоровому способу жизні. Там фрукти, яблука особливо любив. Книжки читав, правда мав фєтіш одягати парик (але тоді багато таких було). Зараз його б обізвали якимось хіпстером-ботаном.
Так от, одного разу, Іцик пофарбував всі стіни і вікна в чорний колір. Ну там перехідний вік, захоплення готами і всьо такоє. Але так, як він любив читати, елєктрічєства тоді ще не було, а ціни на свєчі дорогі, прошкрябав в вікні маленьку цяточку. Звідти пролилося расово правильне біле світло, котре попало на тріугольнік зі скла, котре полірував Іцик, а звідти веселкою по всій кімнаті.
Кул, подумав Іцик, насправді цвєт не расово бєлий, як всі кажуть, а суміш всіх кольорів. Ну і почав писати месаги людям, щоб про це розказати, і тут почалося. В солідних дядь із акадємій та інших інституцій почало рвати пукани, пукани не тільки рвались, а й воспламєнялись в полум’ї яких теж проглядалися райдужні кольори.
Ти чьо не рускій, апелювали одні, ти чого народ каламутиш і кажеш, що світло не біле! У нього псіхічєскає растройство підкрикували інші, іво треба лічіть!
Іцик на них образився і більше нічого не хотів їм розказувати з того що він придумав і побачив в природі. Але знайшлися адекватні люди, котрі його переконали і результатами його трудів ми користаємося зараз.
Мораль? Забийте на мораль! Нема моралі! Світ зовсім інший ніж ми уявляємо собі зараз, так само як інший від того, що уявляли його триста років тому і як уявлятимуть триста років по нас.
