Великий такий, чорний. Певно шкіряний. З трьох секцій. Товстий. На защіпку. Багатший за свою господиню. Тримає всі гроші в собі. Він не перший і не останній, але зараз його час. Він відкривається повільно й велично:
«Дивіться усі, я багатий! Ось тут в мене відді кредитних і дисконтних карток. Їх в мене багато є. На цю кожного місяця приходить зарплата. Це кредитка, це коли дуже сильно чогось хочеться, а зарплата ще не прмйшла. Це знижки в супермаркеті, аптеці, а це я член елітного клубу покупців.
Це відділ для монет. Багато хто відмовляється від них, та вони додають ваги.
Найприємніший відділ для готівки. Князі, гетьмани, пмсьменники, поети, філософи, президенти — цвіт нації. Одні приходять, інші йдуть. Мені якось не по собі, коли їх мало.
А це образок. Серйозна монашка з хрестом. Вона хоче все знати. Хоче контролювати, куди йдуть гроші. Зараз вона трохи привітніша. Жінка, що носить мене у кишені купує насіння. Коли мене відкривають в церквіщоб кинути князів ну буденну чи гетьманів на святкову тацу, то черниця усміхається. І насуплюється, як в піст купуємо сардельки і фарш на котлети. А якось, перед тим як дати хабаря, жінка обернула монашку другим боком, щоб та не бачила. Після того вон витягнула і поцілувала її, але те що довго була зла і з докорою дивилася кожного разу примоєму відкритті.
Ну все, ви вже багато бачили. Закривай мене, жінко!»