«я Майкл! Майкл Дуглас, бля! Діссант, на!» — ричав худий, сивий з запалими очима чувак. Він одночасно кричав, хитався і розмахував своїми брудними від мвзуту руками. Він мусів ними махати, бо переставши, втратив би рівновагу і впав. «Та ти знаєш хто я? Я, Майкл Дуглас!» ще декілька разів повтоив цю фразу.
Далі витягнув з кишені папіросу, не розгледів з фільтром чи без, і перед тим, як її запалити, він шморгнув носом, щоб потім зверхньо сплюнути на землю. Не вийшло. Сопля приземлилася на ліву штанину джинсів. «Дуглас» обтер її рукою, підпалив і затягнувся папіросою.
Двері автобуса закрилися. Він постукав по них кулаком. Ще раз крикнув «Майкл Дуглас» і відійшов в бік.