Сьогодні Володимиру Висоцькому 75 років. В мене з ним своя історія знайомства. Я спочатку знав його як поета, а вже потім як співця. Були в нас вдома також і платівки з Висоцьким, але старий ламповий програвач був в котрого був дуже специфічний штекер з запобіжником котрий був поламався, і мені вдалося його відремонтувати. Радіо грало, приймало якісь дальні незрозумілі станції з теплим ламповим шипінням. Проте для пластинок був порваний пасик і не давав потрібних 33 обертів. Я тоді забавлявся ручним розкручуванням пластинок та вгадуванням оборотів щоб домогтися прийнятного темпу співу. Бабінників також не було а касетник вже купив собі коли був в старших класах школи.
Зате книжку з віршами Висоцького знайшов ще десь в районі третього класу, а книжку почав читати через те що були в нас також листівки з фотографіями Висоцького з приватного життя та кадрів з фільмів з короткими підписами. Тому вони мене так зацікавили, що вирішив почитати що такого писав цей чоловік. Книжку перечитував декілька раз. В змісті позначав улюблені вірші. Пам’ятаю найбільше перечитував Охота на Волков та Французский сон. Вірші звучали в моїй голові без металевої хрипкості, проте не менш запам’яталися і вплинули на мене.
Вже потім, навчаючись в університеті і маючи комп’ютер, обмінювалися ми файлами оффлайн піринговими мережами — приносили один до одного вінчестери, підключали їх напряму до комп’ютера. То я переписав собі пару сот мегабайт Висоцького. І вже тоді не тільки читав а й слухав. Зараз просто зайти на Ютюб чи Яндекс.Музику і слухати, обмірковувати, насолоджуватися і сумувати