6 липня біля сіл Бережниця та Жураків, що недалеко від мого дому, як писали газети на дереві відбулося явлення Богородиці (детальніша розповідь в прикріпленому mp3 файлі). в цю суботу мої знайомі вирішили туди поїхати, ну і я з ними, зражу попереджу тут не буде якихось моїх релігійних роздумів, а просто суха констатація фактів, про те як то все там відбувалося.
Саме дерево, точніше стовбур від нього, стоїть метрів за 50 від дороги. Місцеві священники правили молебінь, людей десь з вісімсот було, правда все було якось дуже не організовано, всі скупчилися коло паркану, який відділяв дерево від натовпу, і давили один одного, аби лиш першими пробратися всередину. Позаду мене стояли два чоловіка, з рота яких так тхнуло перегаром, що здається вони не туди попали. Постоявши трохи, відчуваєш, що простір наволо тебе стрімко звужується і тоді починаєш розуміти що іншого шляху як вперед немає. Майже всі з фотоапаратами, чи мобілками, тому піднявши руки вгору щоб сфотографувати, назад їх опустити важкувато. Дуже багато людей з малими дітьми, деколи ставало страшно за малих, адже в втому натовпі, мало того що вони всі замучені і налякані, то ще й легко могли бутим задавленими. Щоб попасти всередину (пройти максимум 20метрів), мені було потрібно десь коло півтори години.
Сумно, але факт, прагнучи до чогось високого люди здебільшого використовують самі найнижчі свої якості
