Сашко

Вчора стояв, чекав і дивився в твітер та фейсбук стрічку на планшеті. Підійшов Сашко, в кепочці, кривими та відсутніми зубами. Типовий недалекий, з вуличним жаргоном і бажанням випити. Попросив вогню.

Побачив стрічку на на сумці і запитався чи я також за Україну. Каже що всіх перевіряє вітаючись «Слава Україні», а потім рахує хто відповів, а хто ні. Далі просто багато розмов про майдан і ні про що, щоб втертися в довіру.

— Ти бачив дачу Януковича? Ох ніхєра собі жив. Стільки там всього. А сєрєбра скільки! Кажуть там мають зробити… — і завис на кілька хвилин, намагаючись згадати що там все таки мають зробити. — Пансіонат для пристарілих.

— Чуєш, а ти не знаєш скільки тут пиво коштує? — запитав Сашко, показуючи на Білий Лев.

— Не знаю, десь певно більше десяти гривень, коло п’ятнадцяти напевно, залежно яке.

— А я знаю де пиво по чотири гривні. Слухай, може маєш п’ять гривень, я б за тебе пива випив.

В мене в кишені було лише дві п’ятдесят з дрібних. Сашко ще б певно щось говорив, але я дочекався і пішов.