Кожного разу, коли ти приїздиш чи їдеш з міста тебе зустрічає Привокзальна. Будь то площа чи вулиця, проте це, очевидно, окремий, автономний кусень землі міста. Такий собі Антиватикан, з антикардиналами, антиєпископами та, проте, з папою котрий тримає дах над цім всім царством гріху, жадібності та біляшів. Тобі залишається лише ходити навколо і спостерігати. На Привокзальній, певно, тільки не народжували, але беззаперечно жили та вмирали, житимуть та вмиратимуть. А збоку смажитимуть чебуреки, закликатимуть на маршрутки, крастимуть гаманці , проситимуть на бухло.
Наскільки несхожі між собою міста, настільки ж схожі всі Привокзальні. Їх усіх створювали і заселяли за образм і подобою першої Прапривокзальної, котра існувала ще, певно, задовго до самих вокзалів, ще й до динозаврів, котрі всі вимерли не просто так, а лише після того як зазіхнули на території Прапривокзальних.
Єдиним що може зрівнятися з Привокзальними це території навколо ринків, тому часто біля вокзалів будують самі ринки. Тоді ефект від від цих двох факторів лише множиться…
Я сьогодні декілька раз прогулювався біля вокзалу в Києві, емоцій вистачатиме на декілька місяців. Цигани, робочі, бомжі, просто алкоголіки, люди з краватками, молодь, міліціонери, біляші, чебуреки, спека, пиво, маршрутки, п’ють, просять, сваряться, матюкаються, квапляться, відтелепують, смажаться на сонці, живуть…
Допобачення Києве! Дякую за емоції!