На восьмому місці знайшов Україну, а також один абзац про Львів:
But don’t limit yourself to Kiev – Lviv is a beautiful place known as “the Florence of the East”. Its varied architecture, with renaissance, baroque, rococo and neoclassical styles all rubbing up next to each other, makes it a fascinating destination, and sitting with a coffee or beer in a town-square cafe, tucking into a bowl of borscht or nibbling on a pastry, while watching the world roll by, is a treat. In either city, you won’t need help finding somewhere to eat, drink or play.
Правда про Львів і Україну написано в таких загальних рисах, що складається враження що автор ніколи не був ні в Україні ні у Львові, а всі свої дані знайшов в інтернеті. І Львів в цьому абзаці сміливо можна замінити на Ужгороді, Чернівці, Івано-Франківськ чи Тернопіль і при тому зміст абзацу ніяк не постраждає.
Ще в абзаці варто знати, написано що ми дуже забобонні і вважаємо що жовті квіти приносять нещастя і їх не рекомендують ні дарувати ні приймати в дарунок (ага «желтые тюльпаны весники разлуки» :)), а також перед тим як кудись їхати треба посидіти на валізах (до цього часу я був переконаний що «посидеть на дорожку» є російським звичаєм).
Звичайно приємно що про Львів написали, але якби написали то професійно, то було б ще приємніше.