А починалася розповідь, як не маючи що робити чоловік спостерігав у вікно за перехожими. Так само сьогодні і мені випала нагода поспостерігати за людьми на площі Галицькій. З навушниками в вухах під Iron Maiden — Mother Russia. Люди спускалися і виходили з підземного переходу, збиралися в купки і розходилися. Усміхалися та були насупленими, спішили та пленталися. Чекали, говорили по телефону, тримали квіти. І кожен існував в своєму замкненому просторі не сильно зважаючи та перетинаючись з десятками подібних власних просторів. Наче Броунівський рух. Частинки-люди спішили завершити свої безглузді коливання і засісти в стан спокою вдома, кафе, в друзів чи коханої.
А якщо трохи пофантазувати то можна було б придумати кожному перехожому якусь історію і роль в цій живій виставі. Але пісня закінчилася і мені треба було йти.