Завершуючи ліричний відступ, хочу сказати, що купив сьогодні книжку Яцека Хуго-Бадера «Біла гарячка». Того самого журналіста, що зняв документальний фільм про Донбас. Того самого репортера польської «Газети Виборча» котрий був вчителем дітей з обмеженими розумовими здібностями, соціотерапевтом. Був вантажником, зважував свиней на базарі, продавцем в магазині. Організував фірму по доставці газет. Того самого, про кого я нічого до вівторка не знав. Але подивившись його фльм, котрий мені дуже сподобався, я почав шукати більше про нього інформації. Знайшов, що недавно вийшов український переклад його книжки про мандри Росією «Біла Гарячка».
Поки прочитав перший розділ першої частини, читається дуже легко і дуже цікаво. Лише не можу звикнути до нового стандарту перекладу, де Хуго-Бадер перетворився на Гуґо-Бадера, а хіпі на гіпі. Не знаю, можливо такі правильніше, проте для мене не звично.
.jpg)