Зайшов сьогодні в Напої, бо там бачив Квас Тарас Пряний, але не було його, а перед мною стояв чувак до каси з готівкою в руках:
– Що будете брати?
– Дай мені того Грай Гуся
– ??
– Грай Ґус – вже тицьнув пальцем на верхню поличку, де стояла нуль сім Grey Goose – Я не я, якщо щось таке собі не виберу.
– Тестуєте щось нове? – Включилася друга продавчиня, поки перша пішла за драбину, бо того гусака так не просто було дістати.
– Та, що – з образою в голосі відповів покупець – я його вже пробував. Добра, якщо не підробка. І пакет ще дайте – додав він.
– Подарунковий?
– Ні, звичайний.
– Може ще щось треба? Воду? – Тут вже продавчиня перейшла на завчений скрипт додаткового продажу товарів.
– Та нє, не треба, вода є – відповів покупець, погладжуючи пузо – і віскі є, все є, а хочеться гуся – додав він.
– З вас 1253 гривні, картка чи готівка?
– Готівка – і одразу дав наперед підготовані купюри.
Продавчиня відрахувала здачу і поставила на прилавок, він взяв лише паперові, відсунувши монети з фразою «та не тре» і пішов.
Я взяв звичайний квас і слабогазовану воду, 80₴ карткою. Але, якось стало смішно, як він флексив перед продавчинями, як в нього все є, а тут захотілося йому гуся на вечір за штуку гривень. Нічого не маю проти, якщо може собі дозволити, то і нехай, я просто не фанат горілки. Там ж певно лише м’якша вона, як дорожча, а більше нічого.
Не пригадую чи колись пив я той Grey Goose, здається пробував, але ж кажу не фанат. Раз пив з одними вірменами в Монс Піусі, Стрицький-Левицький, то м’яко йшла. Але то вже інша історія.