Я от трохи думав над всім цим що зараз відбувається навколо і виникла в мене така думка. Що однією з причин та проблем чому саме так є те, що ми любимо більше вшановувати ніж шанувати, згадувати ніж пам’ятати і найгірше ми любимо відтворювати ніж творити.
Для себе я колись вигадав таку формулу старості — коли спогади починають переважати над мріями, тоді приходить старість. В процесі відтворення є елемент спогадів, ми згадуємо як було колись і пробуємо це повторити тепер. Натомість коли ми щось творимо, ми мріємо, ми видумуємо що б мало бути в майбутньому і намагаємося це здійснити тепер.
Я не кажу що не потрібно згадувати, вшановувати і відтворювати. Це також треба. Але треба більше шанувати, пам’ятати і найбільше треба творити. Творити нове. Як на мене, то це єдина можливість розвитку, без цього ми або залишатимемося на одному рівні чи ще гірше, котитимемося вниз.