В передні чергового Форуму видавців, я розкажу вам коротеньку історію, як розмальовка книжка про історію риб майже завадила науковому прогресу.
Було це в далеких тисяча шістотих роках, коли ще не було інтернету і всі знання передавалися через книжки. Але принтерів теж не було і весь друк коштував дуже дорого. А щоб тебе нормально сприймали, то тре було свої дослідження надрукувати через королівське товариство науки.
Ну от, в ті часи жив в Англії Ісак, той що Ньютон, і одного разу він вже звертався в королівське товариство наук зі своєю історією про природу світла і те, як він призмою може його розкладати. Але тоді його відшили і Гук, сказав, що Ньютон все в нього вкрав і що взагалі він синок нічого не знає. Після того Ньютон послав всіх в ігнор і займався наукою на самоті, так щоб ніхто не бачив. Але цінність досліджень і відкриттів пізнається лише тоді, коли ти поділишся інформацією з іншими, щоб вони вже могли підтвердити, заперечити чи доопрацювати її і на основі цих знань рухатися далі. А тепер повертаємося до початку, інтернету не було,переписувати вручну свої праці довго і руки болять, а друкувати дорого. Та й Ньютон образився на товариство.
Тут, якогось вечора до Ньютона прилітає на кометі Галлей та й каже:
— Братушка слухай, такі от діла, ми в товаристві між пінтами елю сиділи та й обговорювали гравітацію, нам здається, що гравітація між двома об’єктами якось залежить від відстані між ними, але ми не можемо роздуплитися як саме, може ти нам підкажеш?
— Та не питання, — відповідає Ньютон — я вже все порахував, сидів довгими вечорами, пив какаушку, втикав в телескоп і прикинув, що гравітація обернено пропорційна квадрату відстані між об’єктами, саме тому планети рухаються по еліптичних орбітах.
— Вау, — сказав Галлей — готуй рукопис, я зараз швидко зганяю в товариство ми його друканем, розішлем всім і буде тобі слава! — після чого сів на комету і полетів.
Прилітає Галлей в товариство, то що королівське і каже що от, знайшов автора,котрий напише нам бестеллер, книжка розійдеться ще ліпше ніж київська перепічка біля метро Театральна. Так то так, відповідають, ми б друканули, але вже от видали ілюстровану історію риб, котра мала теж продаватися. А там стільки ж розмальовок з рибами і карась і короп і щупак, судаки є та навіть йорж. Але от ніхто не купує, ми на неї всі гроші потратили і тепер майже банкроти, платити за її підготовку до друку не можемо, хіба що, книжками про риб.
Галлей погодився, працював як кінь, отримував зарплатню книжками про риб. Їх вже було так багато, що в сторінки від неї загортали пиріжки з рибою, котрі продавали коло тої ж станції метро Театральна, щоб хоч якісь гроші відбити і друканути Ньютонівську «Прінципію». Врешті решт, гроші таки назбирали і книжка була надрукована. Хто знає, як би ми жили, коли б «жахливі риби» таки довели до банкротства королівське товариство науки, а Галлей не вмовив би Ньютона відкинути образу на Гука і поділитися своїми новими напрацювання з вченими тогочасного світу.
