От приходить такий чоловік до тебе. В гарному костюмі. Підстрижений. Побритий. На перший погляд адекватний. Підходить, нічого не говорить, дістає з кишені відполіровану блискучу ложку, дає тобі, потім витягає коробочку, відкриває і каже:
— Їж гівно!
А ти, такий в конфузі, думаєш що би так відповісти, що б не сильно образити:
— Перепрошую, та я не голодний… там взагалі то кукурузка, я її не їм… ну і це все таки гівно.
Чоловік театрально ахає, на сцену збігаються перехожі, і чоловік продовжує:
— Так це ж українське, ти що не патріот?
— Так, так, це ж наше, треба більш позитивніше ставитися, з’їж ложечку — підхоплюють перехожі.
Так от, що я хочу сказати. Люди, котрі роблять якісь продукти, надають послуги, не змушуйте інших щось любити лише тому, що воно українське. Робіть продукт таким, щоб його любили і він був українським.
І перехожим. Заохочуючи фріків робити неякісні продукти, прикриваючись українськістю, ви робити всім ведмежу послугу. Бо з часом можу статися так, що ви їх будете їсти.