Я відкрив фейсбук, запхав в вуха Сержа Танк’яна і збирався написати вам як чудово гуляти по нічному Львову. Як музика іі дорога приносить спокій і трохи забуття. Але…
Площа Галицька. Навпроти йде короткострижене дівча.
— Чувак! Тільки скажи що в тебе є цигарка, чувак!
Я ще не встиг зреагувати, як дівча продовжує.
— Чувак в мене сьогодні День народження, чувак — ми обійнялися.
— З Днем народження!
— Дякую чувак! — ми обійнялися ще раз. Від дівчинки тягне перегаром. Швидше за все горілка. — мені сьогодні вісімнадцять! Чувак, я така рада що тебе побачила, чувак!
— В мене є татуїровки — дівчинка нагинається і підкочує штанини, при цьому її хитає в різні боки, як маятник. — там написано good luck, але ти цього не побачиш зараз. Така удача, що я тебе тут зустріла. — Ми обійнялися втретє.
Дівчинка побачила в мене планшет і запитала:
— В тебе є доступ до вконтакту?
— Так.
— Чувак додай мене в дррузі! Дмитрий Че*** у вконтакті. Я така буха зараз, мені так встидно. Але якщо ти мене додаш в друзі, ми з тобою підемо на пиво, тверезі. Додай мене чувак. Все я пішла.
Вона відійшла на метр і чуть два рази не впала.
— Тобі куди треба?
— На Тудора, але я дойду сама. — поки це говорила, то знову чуть не впала.
— Я тебе проведу. Тебе як звати в реальному житті? Я Петро.
— Женя. — Женя зупинилася, і потисли руки. З її сумки випала помнута коробка від рафаело. Я підняв і хотів викинути в смітник. Дівчинка сказала, що не треба.
Поки я відпроваджував Женю за ручку, то почув, що вона напилася через те, що її кинуло кохання. Що я афігєнний, бо бородатий.
Біля Тудора Женя побачила Стаса, хлопчика в спортивній куртці і бейсболці з повернутим назад дашком. Сказала «Дякую чувак, ще побачимося». Я пішов.
І все таки чудово гуляти нічним Львовом. У вухах Kubb