Якось дав одну книжку людині почитати. Так вона прочитала її в один захід. Ну, книжка мала сама по собі, але. Як в поїзді почала, то акуратно потім дочитувала на кухні. Потім вийшла і плакала. Сльози котилися горохом. Треба було її заспокоювати, що це тільки книжка. Насправді такого не було.
До чого це я? Зовсім не до того щоб навчити вас як доводити людей до сліз. Я про те що добрі книжки мають викликати в читача сльозу і усмішку, плач і несамовитий, неконтрольований регіт, любов і ненависть. Найгірше коли книжка викликає НІЩО. Кидайте геть ту писанину що викликає НІЩО та байдужість, сміливо здавайте їх на макулатуру, там з них буде більша користь. Не читайте поганих книжок — життя занадто коротке для цього!