Для мене притримали на хвилину поїзд, бо вже були закрили двері, і потім в останньому вагоні відкрили. А я добігав, на годиннику було ще чотири хвилини до аювідправлення, але поїзд вже прибув, я біг на дорозі, потім провилився в заметену першу колію, де снігу було по перен, викарабкався і побіг далі. Добре що на пероні був якийсь добрий чоловік, що махнув рукою щоб поїзд ще не відправлявся. Я забіг в тамбор не встигнувши йому добре подякувати, лише крикнувши дякую. Двері закрилися.
Я відхекався і в останньому вагоні їду домів. Не їдьте ніколи в останньому вагоні дизелів. Мало того що тут склад транспортних бізнесменів, котрі в ящиках та торбах тримають свої стратегічні запаси — вафлі, печенка, пиво, арахіс солений солодкий, гулівери три на гривню, а також солодку водичку, котра як нагріється на спеці віддає милом та дюшесом. Тут, в останньому вагоні, щось накшталт елітного бізнес клубу, тільки він зовсім не елітний і взагалі не бізнес. Проте місця на кожній лавці наче підписані: “тут сидит Ганька з Підмонастира, вона сєде на Зубрівській”. Після того як всі учасники “клубу” займуть свої місця все йде за раніше узгодженим порядком денним. Треба порозпитувати хто що продав, і чого так мало продається, а намерзлися за цілий день. Далі можна ділитися своїми закупами. Мої сусіди везуть з собою чотири величезних пакунки. Пороставляли їх на підлозі, що забарикадували прохід, а в п’ятому кульку везуть рибу, карпа, інщі сусіди кажуть що як свиня, насправді десь так є. Я б вам розвів руки і показав його розміри, але ви все одно не повірите. Після обговорень, можна приступити і до трапези. Мої сусіди, ті що везуть коропа-свиню, вирішили вечеряти куркою. Курка з хлібом і песі. Кості тріщать, запахи дифузують з молекулами одягу, та навколишнього повітря. Рукив витираються не перед їжею, а після вологими серветками. Добре що вон не пахнуть, а може і пахнуть, проте не здатні перебити запах привида курки, що з-під стелі спостерігав як знущалися з тіла.
Біля мене сидить хлопчик, першокласник, котрий не дуже любить читати, хоч вчора вже мали свято букваря. Побачивши його, я зразу згадав прикметник круглолиций (здається, я неправильно його написав). Помірявши відстань від кінчика носа до бороди можна з мінімальною похибкою за формулою піерквадрат визначити площу лиця. Хлопчик також вечеряв хлібом з карманадльом, і запивав компотом. Я тут краєм вуха викрив секрет ідеальної форми лиця, кожного ранку хлопчик випиває по півлітри молока.
А ще в останніх вагонах інколи по п’ятницях робітники влаштовують інтерактивні гладіаторські бої, і тут як повезе ти можеш стати або глядачем, або й навіть учасником шоу. Але добре що нині не п’ятниця. Але все таки старайтеся оминати останні вагони, хоча й кажуть що там тепліше.
Ой, виглядає що я вже приїхав.
Категорії