Минулого тижня мав радість отримати в дарунок книжку Романа Шпорлюка — У пошуках майбутнього часу. Признаюся чесно про автора я нічого не знав (та й зараз не дуже багато знаю, окрім того що це мудрий чоловік), проте маючи добрі рекомендації про книжку я засів за її читання одразу ж ввечері чи то пак вночі як прийшов додому.
Книжка дуже цікава, це збірка есеїв про Україну та її сусідів в зворотньому хронологічному порядку від 2009 року до 1960. Цікаво простежувати події з точки зору професора Шпорлюка. Я вам залишу тут одну цитату з книжки, про мову, а ви як будете мати змогу почитатти цю книжку, то обов’язково почитайте її.
Тим більше російська мова може і повинна стати знаряддям демократичної й патріотичної — саме патріотичної — освіти «русскоязычных масс» в Україні. Не думаю, що тих людей треба намовляти, щоб зрікалися рідної їм мови. Буде добре, якщо вони прийдуть до висновку, що їхнім ДІТЯМ треба добре знати українську мову. Дорослим людям вистачить і раціонального, спокійного пояснення того простого факту, що і для них самих корисно знати (і коли потрібно — послуговуватися) українською мовою — тоді, коли їх голос мають почути україномовні співгромадяни.