Колись давно китайський лінгвіст Чжао Юаньжень написав був трохи дивний філософський вірш (просто в ті часи коли не було інтернету люди себе розважали різними дивними речами):
《施氏食獅史》
石室詩士施氏, 嗜獅, 誓食十獅。
氏時時適市視獅。
十時, 適十獅適市。
是時, 適施氏適市。
氏視是十獅, 恃矢勢, 使是十獅逝世。
氏拾是十獅屍, 適石室。
石室濕, 氏使侍拭石室。
石室拭, 氏始試食是十獅。
食時, 始識是十獅, 實十石獅屍。
試釋是事。
Котрий українською можна перевести наступним чином:
Жив у кам’яній печері поет Ші Ші, який любив їсти левів і вирішив з’їсти десять за один раз.
Він часто ходив на ринок, де дивився — чи не завезли на продаж левів?
Одного разу о десятій ранку, десятеро левів привезли на ринок.
В той же час на ринок приїхав Ші Ші.
Побачивши тих десятеро левів, він убив їх стрілами.
Він приніс трупи десятьох левів в кам’яну печеру.
У кам’яній печері було вогко. Він наказав слугам прибрати в ній.
Після того, як кам’яна печера була прибрана, він взявся за їжу.
І, коли він почав їсти, виявилось, що ці десять левів насправді були десятьма кам’яними левами.
Спробуй це поясни!
Проте в цьому вірші прекрасне його звучання, шкода що дівчинка читає його без інтонації