Вчора, нарешті був настрій, щоб подивитися Хатіко англійську екранізацію правдивої історії про відносини між собакою та її господарем (В англійській версії собаку правда кличуть не Хатіко, а Хачі). Зразу ж при перегляді я згадав про фільм з дитинства Білий Бім Чорне Вухо, котрий вже подивився сьогодні.
Фільми дуже сумні, і не раз при їх перегляді до горла підступала грудка гіркоти, та попри все вони показують такі якості для котрих нам людям треба йти та йти.
Якщо не боїтеся бути розчуленими і навіть поплакати і хочете подивитися добре кіно про вірність та дружбу, то раджу два вище згаданих фільми.