***

Отак жуєш румбарбар з цукром і повертаєшся в дитинство. Де дні такі доооовгі, а ночі лише для того щоб швидше настало завтра. Де можна подивитися дві вечірні казки: першу за п’ятнадцять восьма з Хрюшею та Стєпашкою, а другу вже у 20:45 і тільки щоб там поменше говорили і пустили мальований мультик. Але ні в якому разі не ляльковий, бо він якийсь бляклий і взагалі не зрозумілий.

Де звичайна палка за секунду перетворюється зі шпаги в рушницю. Де найдорожчі скарби — кольорові камінці знаходяться в сусіда на купі шутру. Де ввечері мама кличе «Петрику додому», коли всі ще бавляться і розказують неймовірні історії. І ти кричиш «Ма, ще трошки», а потім за годину «ще трошки…».

Де найсмачнішими лягумічками є хліб з цукром, политий сметаною чи водою, звичайно трускавки і той самий румбарабар з цукром.

То ж добраніч, а я ще дожую свій рубарбар.