Недавно купив собі книжку «Біла Гарячка» від польського репортера Яцека Хуго-Бадера. Два дні тому її прочитав і от тут хочу сказати пару слів про неї. Книжка бомбезна дуже легко і швидко читається. І в процесі читання я відчував себе співучасником подій — сидів збоку, коли Яцек пересікав Росію на УАЗику, разом з ним та Еммою збирав пляшки по смітникам Москви, пив коньяк в Тирасполі.
Книжка скомпільована з репортажів після подорожей Росією, Україною та Молодовою. Складається з двох частин. Перша про подорож Росією від Москви до Хабаровська протягом 2007-2008 років з розмовами з різноманітними людьми — хіпарями, рокерами, скінами, наркоманами, міс Росії серед ВІЛ інфікованих, шаманами, сектою Вісаріонців і простими подорожніми. Що ще цікаво, то автора свою подорож розбавляє цитатами з радянської книжки «Репортаж з XXI століття», котравийшла в 1957 році і описувала життя за 50 років, тобто якраз 2007 рік. Є речі, котрі автори передбачили це цифрові фотоапарати, інтернет, мобільні телефони, а в іншому все мимо, всі хотіли утопію: подолані всі хвороби, переважно всюди електромобілі, дороги самі очищають себе від снігу, над Москвою штучне сонце. Дуже цікаво читати та порівнювати прогнози та реальність.
Друга частина складається з репортажів З України, Молдови та Росії. Дуже сильний та сумний розділ про вибух на шахті Засядька «Блядська симфонія До-мінор», та й взагалі немає в книжці немає жодного розілу, котрий був би нудним, все читається на одному диханні. Почитайте обов’язково, не пошкодуєте.
Як бонус трек я залишу посилання на відео з майстер-класу Яцека Гуґо-Бадера: Що робить репортаж репортажем?