Чесно кажучи, коли її садив, думав що то троянда, хотів зробити мамі приємність. Одним з улюблених дитячих занять було порпатися в купах шутру (щебеню) в своїх чи сусідських, котрі були насипані чи не біля кожного, в пошуках чудернацьких різнокольорових камінців. Котрими можна було потім хвалитися чи обмінювати на інші. І так от шукаючи нову порцію камінців в нашого сусіда Томашівського Гєника я побачив маленьку 5ти сантиметрову рослинку з листями зі зазубринками. І чомусь тоді я подумав що то троянда, котрої в нас не було на квітнику. На нашій клумбі тоді росли півонії і помаранчеві лілії. А я хотів щоб була ще троянда, тому акуратно випорпав її з шутру і посадив її збоку на клумбі.
Але з часом «троянда» росла а квітки так і не було, через пару років вона вже була півтораметрового росту. Одного разу мені треба було стрілу до луку, і я дуже просив діда знайти стрілу, і тоді троянда-черешня зменшилася в висоті до метра. Не пам’ятаю скільки мав років коли її садив, ще до школи не ходив, тому десь певно в 4-5 років посадив своє перше дерево. Тепер воно вище хати, десь як три мене і черешні великі і смачні. На початку літа як приїжджу додому добре ними смакую.
Я от писав це і подумав що навесні треба ще якесь дерево посадити.
.jpg)