Дощ певно був би найкращим дезінформатором якби служив би в розвідці, чи де там дезінформатори служать.
От прокидаєшся вранці, лежиш на ліжку а за вікном шум краплі барабанять по вікнах, попідвіконню, трубах, залякуючи і вистукуючи «сиди вдома», «не треба нікуди йти». І от ти думаєш все, прийшла мільйонна армія дощу і захопила місто в полон, треба підкоритися і нікуди не рипатися. Проте вийшовши на двір бачиш що то ніякі не мільйони а лише триста краплинок котрі віртуозно рикошетять від листя, підвіконь і труб створюючи шум та свої мелодії.
Не бійтесь дощу, він обманює, беріть парасольки.