Вчора мав дивну зустріч біля Христофора. Паба названого в честь святого покровителя всіх мандрівників, автомобілістів і дорожньої поліції.
— Я странник — сказав мені чоловік середнього росту, в джинсовій куртці та бороді і наплечником покритим якоюсь шубою невідомого звірка, прикурюючи папіросу.
— Откуда ты, странник? — вирішив запитати його я.
— С планеты Земля — недовго задумуючись відповів той.
Відповідь була трохи несподіваною для мене, але «странник» вже скинув з себе рюкзак, поставив на землю і налаштувався на бесіду.
— Хорошо, тогда скажи как давно ты странствуешь, странник?
— Вообще то нельзя верить женщинам, — одразу без запинки відпалив він, — но мама говорила, что я начал странствовать с рождения.
Ця відповідь ще більше повалила мене. Я б і ще говорив з ним, але всі вже йшли звідти, тому вирішив попрощатися.
— Дай 5 гривень — попросив странник.
В кишені з готівки була лише гривня, котру я віддав на розвиток мандрів, та він почав відходити десь в бік, до когось іншого.
— Перепрошую, не забудьте свій рюкзак.
— Это не рюкзак, это мексиканский тушкан.
Тепер в мене цілий день в голові крутиться цей діалог. Вирішив з вами поділитися.