По дорозі до Одеси

Насолоджуюся прекрасною південною говіркою. Двоє батьків з Одеської області забирали своїх дочок дев’ятикласниць та менших з санаторію та зробили екскурсію по Львова. Ну і два папи під час екскурсії дзьобнули потрохи  тепер от сидять, балакають. Один такий з вусами в два рази більше другого, а другий менший але більш вкосівший.

–  Та то всі мої дочки. От я кажу своїм дітям: Діти ви є мої діти!
– Але ж хороше свято ми їм влаштували. Вони запомнять його на все життя!
– Та в послєдній раз таке бачили!
– Ну, я б не сказав що в послєдній, в первий!
– Ну так, в первий! Правильно Віталійович ми ради дітей живем!

– А ви на господарстві живете?
– Так, коровки, тільки на господарстві.
– А ми з віддиху. Моя казала про корову, а я їй кажу що то треба за ним ходити.

– А ви в неділю будете на ринку? Ми там будем бринзу продавати. Може б зустрілися, потім би в гості пішли.
– В неділю яке число?
– Первоє.
– Первоє? Гм, то ми сто процентів в город поїдемо. Там по барах на лиман, ще яка культурная програма буде. Первого це ж день защіти дітей і я точно уверен що ми поїдемо в город.

– І вона вже два года работає бугалтєром і на конвєрті. Все її взяли одразу, бо мозги є, а нелегально, стаж не йде. А колись як вчився род на тракториста, то тобі зразу ж в стаж йшло. А вона закінчила всі ті Академії в Києві, бакалаври і тепер на канвєрті, нелегально.

І так добре собі говорять. Переважно біььше говорить той менший. Більший більше слухає.

Коли менший пішов до свого вагону, дивитися до дітей, більший, вусатий Віталійович повернувся до мене і сказав:
– Сім дітей в чоловіка і всі щось хочуть кудись пробитися, а він один паше. – і почав застеляти свою боковушку.

Так якось тоді захотілося, щоб в тих двох родин все було добре. З віконних шпарин дув холодний вітер.

Бронзóвий колір

Моя бабця була кравчинею. Я не пам’ятаю чи вона десь спеціально вчилася, чи все вивчила сама, але на Цукровні вона шили мішки, а вдома  шила одяг для дітей та знайомих. В нас вдома ще досі залишилися дві швейні машинки — Чайка і Подолка з нижньою частиною від Singer. Я любив сідати за машинку, крутив педаль і любив дивитися як крутиться колесо і рухається голка.

Так от недавно я згадав, собі як бабця називала темно синій колір. Вона казала на нього бронзовий (з наголосом на друге о). Я тоді якось ніколи не звертав уваги бронзовий є бронзовим. Але тепер хотів дізнатися походження такої назви кольору. Продовжити читання

По той бік столу

— Доброго вечора! — Вас зустрічають при вході до вашого улюбленого закладу, проводять до столика, приносять меню, приймають замовлення. Ви насолоджуєтеся їжею, напоями та компанією і йдете далі по своїх справах.

Проте з іншого боку стола, очима офіціантів, це виглядає зовсім інакше. Минулої середи в честь Дня Кельнера я ма нагоду попрактикуватися трохи в ролі офіціанта в Кулінарній студії Крива Липа. Працював я не довго, всього лише дві години, проте це було дуже пізнавальним.

— Доброго вечора! Скільки вас буде? — Запитує при вході офіціант, щоб запропонувати зручний столик для вашої компанії.

За мить вам приносять меню. Подають в розгорнутому вигляді, в руки. Далі до вас підходять і приймають замовлення. Офіціант має знати на пам’ять все меню. Не лише назви страв, але й інгредієнти. Та спосіб приготування. Можливо в клієнта є алергія на якісь продукти чи він просто щось не їсть (цибуля, перець тощо) це все треба враховувати при замовлені.

Ви замовили. Вам одразу приносять сети та столове приладдя. Для салатів одне, для м’яса інше. Ніж справа, вилка зліва.

На кухні вже готове ваше замовлення. Тарілки великі, страви ще більші. Їх треба нести правильно, рівно і елегантно (це не так просто нести, як описувати, не говорячи вже про те щоб нести піднос).

— Смачного! — За декілька хвилин до вашого столику знову підійде офіціант, щоб перепитатися чи все вам смакує.

Ви поїли. До вас підійдуть, запитають чи не бажаєте ще чогось чи можна прибрати вашу тарілку чи нести рахунок?

— До побачення! Гарного вечора! — Гості пішли, потрібно швидко прибрати стіл, щоб за нього знову можна було посадити нових.

— Доброго вечора! — За мить все починається спочатку.

За ці дві години найбільшим страхом було те, щоб своїм невмінням не зіпсувати враження відвідувачів від закладу. Проте я, здається, справився. Дуже дякую Саші, котра все розказувала і показувала де що лежить, куди що відносити і як все правильно робити! Дякую Всеволоду і Клубу Галицької Кухні, а також Олексію і команді, що дозволили мені спробувати і всіляко підтримували.

Приходячи в ресторан, ми не бачимо і не завжди придаємо значення тій магії, що відбувається по той бік столу. Як елегантно появляються на столі все, що ми забажаємо. Наступного разу спробуйте бути чуть уважнішими, не пошкодуєте!

Вечір закінчився під темне Крушовіце гарячу і пряну шурпу з бараниною (комплімент від шеф-кухаря, якого немає в меню) і холодну в запотівшому графіні горілочку, але це вже зовсім інша історія.

W1A — самоіронія від BBC

Перед олімпіадою в Лондоні на BBC вийшов комедійний серіал Twenty Twelve, де вони смачно сміялися з підготовки британців. Цього ж року вийшло тематичне продовження серіалу, тепер під назвою W1A. Голова пілготовчого комітету по олімпіаді Ян Флетчер тепер стає головою по цінностях в BBC. Все починається по новому.

Новий серіал від BBC — W1A

Окрім чудового гумору та самоіронії BBC над самими собою  в серіалі можна побачити офіс і як все організовано в одній з найбільших медіа корпорацій Британії. Відкритий простір, переговорки з назвами міст, ліфти що розмовляють.

Зараз доступний перший сезон, 4 серії (так, британці не люблять довгих серіалів) по 30 хвилин. Тому раджу подивитися.

Іновації від New York Times

В березні цього року в Нью Йорк Таймз презентували звіт по інноваціях (поточний стан справ в редакції та ситуація по конкурентах, а також що потрібно робити для відвойовування ринку). Недавно цей звіт попав в мережу, першими його надрукували BuzzFeed та Mashable. Документ дуже цікавий, я ще його повністю не прочитав, але те що встиг, справляє враження.

New York Times innovation report

Якщо ви працюєте в редакції інформаційного сайту і цього ще не читали, тоді бігом завантажуйте і читайте! Nieman Journalism Lab назвала цей звіт одним з ключових документів цієї цифрової епохи. Одним з перших у звіті вказується, що дуже часто сайти такі як Huffington Post отримують набагато більше трафіку, передрукувавши матеріали з NYT (Кешмір Хілл з Форбсу написала про іронію, що NYT досі сам не опублікував свій звіт в себе на сайті, тоді як Базфід і Мешейбл отримали по пів мільйона переглядів на статті зі звітом)

Завантажити звіт New York Times по інноваціях

Продовжити читання

In Belgrad they are cheaper

Ми вийшли з готелю. Він закурив папіросу. Коротко стрижений, чуть смуглявий, гладко поголений і після кількох пив. Говорили англійською. Спитав де тут ще можна випити пива.
— Я точно не знаю, але десь в центрі ще щось можна знайти.
— А десь ближче?
Я сказав що не дуже добре знаю місто. А він, що треба пошукати щось ближче. Бо літак в нього в четвертій ранку і він певно вже не буде лягати спати.

— I’m from Serbia. Where are you from?
— Зі Львова, України.
— О, Україна, я б хотів до вас поїхати. В Київ — центр православ’я. Я просто сам православний, тому хотів би подивитися на храми. Але зараз не можу.
— Так чого ж в Києві в нас зараз все спокійно.
— Але дорого добиратися — відповів він.

Поруч проходило декілька людей. Одна жінка з групи, трохи страшна фарбована брюнетка, років за сорок з порепаним обличчям від алкоголю і поганого макіяжу, підійшла до нас.
— Can I ask you for a cigarette?
Серб витягнув пачку, відкрив її, брюнетка дістала цигарку і знаком попросила прикурити.
— Do you know some place where I can drink beer? — прикурюючи він запитав її.

Затягнувшись, брюнетка щось спробувала пояснити, але вдавалося їй це дуже важко, видно було, що шукала потрібні слова, які так і не знаходила. Сказала, що десь поруч є Кебаб плейс, де може бути пиво. Потім зробила невелику паузу і вже без помилок, на одному диханні випалила:
— Sorry for my english, I don’t know it well, but maybe you want some sex?
— No. — одразу серб, але одразу ж після цього додав — but how much?
— Fifty litas for blowjob and 135 for full service.
— And in euros?
Математика, це ще одне окрім англійської, що не дуже добре знала випадкова знайома, тому для конвертації курсу їй пришлося ще трохи подумати.
— 15 euros for blowjob and 40 full service. And you can go to the nearby hotel XXXXX, there are some better girls if you want.
— No, thank you. Only beer this time. — відмовив їй мій випадковий знайомий.
— Ok, bye guys. — відказала брюнетка і вже як трохи відійшла стиха почулося з її боку — блять.

— Too expensive. In Belgrad they are cheaper. Maybe I’ll go find that Kebab place.
— Have a nice night! — Більше не знав що додати незнайомцю.