Гірше раннішнього кашлю може бути лише кашель вечірній. Перший працює як будильник, котрого ти звечора завів за годину до потрібного часу, бо боїшся проспати. Останній просто не дає заснути, як давній товариш з яким довго не бачилися і засіли поговорити на кухні за чаркою-другою настоянки.
Спочатку кашель тихенько каже «кх», далі, коли сигнал пройшов йде «кхм», «кхм-кхм», «кхм-кхм-кхм». І все. Тут його не зупинити. Кожне наступне «кхм» голосніше попереднього вдвічі. Його ціль проста — вивернути легені навиворіт! Показати, що він тут господар.
Ти прокидаєшся, б’єш пару раз себе в груди, говориш подумки “так пане, ви перемогли” і запиваєш все теплим чаєм.
А на дворі весна. Не хворійте добрі люди!
P.S. І злі також. Просто тіштеся весною.