Трубач

Ходили в п’ятницю в кіно. Трубач називається. Я навіть трейлера не дивився, лише на афішу, чомусь здалося, що то буде щось подібне на Стиляг, певно по композиції плакату.

Фільм Трубач

Вже в залі перед сеансом дізнався, що то дитячий фільм (про те що мюзикл я знав швидше). Тепер, якщо ви не любите багато читати, то коротко — фільм сподобався. Продовжити читання

Гаманець

Великий такий, чорний. Певно шкіряний. З трьох секцій. Товстий. На защіпку. Багатший за свою господиню. Тримає всі гроші в собі. Він не перший і не останній, але зараз його час. Він відкривається повільно й велично:

«Дивіться усі, я багатий! Ось тут в мене відді кредитних і дисконтних карток. Їх в мене багато є. На цю кожного місяця приходить зарплата. Це кредитка, це коли дуже сильно чогось хочеться, а зарплата ще не прмйшла. Це знижки в супермаркеті, аптеці, а це я член елітного клубу покупців.

Це відділ для монет. Багато хто відмовляється від них, та вони додають ваги.

Найприємніший відділ для готівки. Князі, гетьмани, пмсьменники, поети, філософи, президенти — цвіт нації. Одні приходять, інші йдуть. Мені якось не по собі, коли їх мало.

А це образок. Серйозна монашка з хрестом. Вона хоче все знати. Хоче контролювати, куди йдуть гроші. Зараз вона трохи привітніша. Жінка, що носить мене у кишені купує насіння. Коли мене відкривають в церквіщоб кинути князів ну буденну чи гетьманів на святкову тацу, то черниця усміхається. І насуплюється, як в піст купуємо сардельки і фарш на котлети. А якось, перед тим як дати хабаря, жінка обернула монашку другим боком, щоб та не бачила. Після того вон витягнула і поцілувала її, але те що довго була зла і з докорою дивилася кожного разу примоєму відкритті.

Ну все, ви вже багато бачили. Закривай мене, жінко!»

Країни що підтримали територіальну цілісність України [інфографіка]

Сьогодні Генеральна Асамблея ООН підтримала територіальну цілісність України. Зі 193 країн учасниць ООН за проголосувало 100 країн, проти — 11 (Білорусь, Болівія, Венесуела, Вірменія, Зімбабве, КНДР, Куба, Нікарагуа, Росія, Сирія, Судан), утрималися — 58, не голосували — 24. Новина про голосування на сайті ООН.

Я вирішив згадати географію і розмалювати карту світу відповідними кольорами. Ось що з того вийшло:

Генасамблея ООН підтримала територіальну цілісність України

Продовжити читання

Не кашляйте

Гірше раннішнього кашлю може бути лише кашель вечірній. Перший працює як будильник, котрого ти звечора завів за годину до потрібного часу, бо боїшся проспати. Останній просто не дає заснути, як давній товариш з яким довго не бачилися і засіли поговорити на кухні за чаркою-другою настоянки.

Спочатку кашель тихенько каже «кх», далі, коли сигнал пройшов йде «кхм», «кхм-кхм», «кхм-кхм-кхм». І все. Тут його не зупинити. Кожне наступне «кхм» голосніше попереднього вдвічі. Його ціль проста — вивернути легені навиворіт! Показати, що він тут господар.

Ти прокидаєшся, б’єш пару раз себе в груди, говориш подумки “так пане, ви перемогли” і запиваєш все теплим чаєм.

А на дворі весна. Не хворійте добрі люди!

P.S. І злі також. Просто тіштеся весною.

І вам доброго ранку…

Зелено-салатові вагони з коричневими лавками. Бліді рудоволосі дівчата з чорними наведеними віями. Золотозубі пенсіонери — експерти з внутрішньої та зовнішньої політики, мікро та макроекономіки, знають все. Цукерки, горішки, халва і я.

За вкінами клаптями поорані чорніють поля. Вусатий дядько в кашкеті і окулярах розгадує кросворд. Сьоме по горизонталі, знак зодіаку, три букви, перша чомусь «х»…

Політику обговорили, говорять хто помер.
— Петро, Іван, Богдан, Андрій сі лишив, і молоді люде.
— Мама як там?
— Та так, ходе за курми, а кури за нею.

Газети, кросворди. Наш день. Газети по гривні.

І вам доброго ранку!

Женя

Я відкрив фейсбук, запхав в вуха Сержа Танк’яна і збирався написати вам як чудово гуляти по нічному Львову. Як музика іі дорога приносить спокій і трохи забуття. Але…

Площа Галицька. Навпроти йде короткострижене дівча.
Чувак! Тільки скажи що в тебе є цигарка, чувак!
Я ще не встиг зреагувати, як дівча продовжує.
Чувак в мене сьогодні День народження, чувак — ми обійнялися.
З Днем народження!
Дякую чувак! — ми обійнялися ще раз. Від дівчинки тягне перегаром. Швидше за все горілка. — мені сьогодні вісімнадцять! Чувак, я така рада що тебе побачила, чувак!
В мене є татуїровки — дівчинка нагинається і підкочує штанини, при цьому її хитає в різні боки, як маятник. — там написано good luck, але ти цього не побачиш зараз. Така удача, що я тебе тут зустріла. — Ми обійнялися втретє.

Дівчинка побачила в мене планшет і запитала:
В тебе є доступ до вконтакту?
Так.
Чувак додай мене в дррузі! Дмитрий Че*** у вконтакті. Я така буха зараз, мені так встидно. Але якщо ти мене додаш в друзі, ми з тобою підемо на пиво, тверезі. Додай мене чувак. Все я пішла.

Вона відійшла на метр і чуть два рази не впала.
Тобі куди треба?
На Тудора, але я дойду сама. — поки це говорила, то знову чуть не впала.
Я тебе проведу. Тебе як звати в реальному житті? Я Петро. 
Женя. — Женя зупинилася, і потисли руки. З її сумки випала помнута коробка від рафаело. Я підняв і хотів викинути в смітник. Дівчинка сказала, що не треба.

Поки я відпроваджував Женю за ручку, то почув, що вона напилася через те, що її кинуло кохання. Що я афігєнний, бо бородатий.

Біля Тудора Женя побачила Стаса, хлопчика в спортивній куртці і бейсболці з повернутим назад дашком. Сказала «Дякую чувак, ще побачимося». Я пішов.

І все таки чудово гуляти нічним Львовом. У вухах Kubb

Медіабаркемп 2014

Минулого року я вже подавався на медіабаркемп, правда вчасно не встиг. Сподіваюся, що цього року вдастся попасти на Медіабаркемп 2014. І якщо все буде добре, то поділюся своїм досвідом про те як стрімити.

Чотири роки в Я

Так скоро летить час. Сьогодні чотири роки як я працюю в чудовій компанії — Яндекс.Україна.

За цей час я став трохи мудрішим :). Познайомився з морем чудових людей, багатьох з яких маю честь називати друзями. Допомагав робити Яндекс кращим. Але попереду, впевнений, ще багато цікавих задач та пригод!

Згадав, що вперше бажання працювати в Яндексі виникло практично за два роки до того як я почав там працювати, в березні 2008 року. Коли Яндекс чи не вперше приїжджав з  семінаром до Львова. Тоді Сергій Петренко і Андрій Себрант багато розказували про те як працюється в Яндексі, і от саме після семінару в мене в голові закрутилася така думка: «це компанія в якій я б хотів працювати».

Два роки потому, їдучи в маршрутці, я зафейворітив твіт про те що Яндекс шукає регіональних оглядачів. Потім декілька днів думав над заповненням тестового завдання (я наївний думав, що тре буде лише відправити резюме і все, але тепер переконаний, що початкове тестове завдання це прекрасний початковий фільтр (я ж вже писав що помудрішав)) і ось тепер я тут.

P.S. Фото з семінару 2008 року, котре я потім довго ще використовував для аватарок.
Семинар во Львове
«Семинар во Львове» на Яндекс.Фотках

Слава Україні! Слава Росії!

Моя бабця колись казала «Є люди, а є людиська». Зараз я дивлюся на Громадському «Марш миру» в Москві, і бачу що там зібралися тисячі Людей. Людей, котрі не бояться, людей, котрим не байдуже своє майбутнє. Вільних, свобідних людей!

Я ніколи не вірив в такі гасла, як «дружба народів», тому що всюди є різні люди і не можна всім з усіма дружити. Але тим, хто зараз вийшов Москві, я пропоную свою дружбу! Вірю, що нам з ними немає чого ділити, лише примножувати.

Слава Україні! Слава Росії!

Марш миру в Москві

Марш миру в Москві. Фото Евгений Левкович, фейсбук

Сашко

Вчора стояв, чекав і дивився в твітер та фейсбук стрічку на планшеті. Підійшов Сашко, в кепочці, кривими та відсутніми зубами. Типовий недалекий, з вуличним жаргоном і бажанням випити. Попросив вогню.

Побачив стрічку на на сумці і запитався чи я також за Україну. Каже що всіх перевіряє вітаючись «Слава Україні», а потім рахує хто відповів, а хто ні. Далі просто багато розмов про майдан і ні про що, щоб втертися в довіру.

— Ти бачив дачу Януковича? Ох ніхєра собі жив. Стільки там всього. А сєрєбра скільки! Кажуть там мають зробити… — і завис на кілька хвилин, намагаючись згадати що там все таки мають зробити. — Пансіонат для пристарілих.

— Чуєш, а ти не знаєш скільки тут пиво коштує? — запитав Сашко, показуючи на Білий Лев.

— Не знаю, десь певно більше десяти гривень, коло п’ятнадцяти напевно, залежно яке.

— А я знаю де пиво по чотири гривні. Слухай, може маєш п’ять гривень, я б за тебе пива випив.

В мене в кишені було лише дві п’ятдесят з дрібних. Сашко ще б певно щось говорив, але я дочекався і пішов.