Київ в фразах

Був в Києві, тут викладаю уривки фраз, котрі почув в кафешках.

А я сьодні хочу тусовку зробити вдома.
– Яніс собі якусь арабку знайшов?
– та, вона якоїсь такої масті.

Інколи це кльово, коли баби не заважають тобі робити те що ти любиш. От любиш ти курити траву, куриш з бабою траву, любиш бухати, бухаєш з нею.

В мене щось в хаті нічого не працює. Блін така смішна ситуація сталася. В мене все є, все для ахуєнного життя є. Макубук, фотоапарат, програвач, але всьо не працює. В макбука, сучка, зарядка поломалася, а зарядка там вісімсот гривень, в кенона, я об’єктив розбив. Програвач прцює, але що на цьому програвачі слухати, пластінок нема.

Вчора батя запросив на футбол, йому хтось квитки подарив. Ти знаєш скільки вони коштують. От. 1000 гривень. Я вперше був на Олімпійському, так там так круто, там всередині є готель, кімната з іксбоксами для малих, а потім ще фуршет нахаляву роздавали. Вопше круто було.

Тобі, напевно, прийдеться трохи в Віті жити, а це трохи стрьомно. Це стрьомно через то що він далеко живе, ну і ще стрьомно через це, що це Вітя.

Я вже от два тижні вдома не живу. Там, карочє така ситуація, тато зранку підірвав, каже давайте в університет, а ми так з Каріною, ще каву п’ємо, в інтернеті втикаємо. Ну він пішов, а ми вирішили забити. Каріна пішла в ванну, я далі втикаю. І тут, двері відкривається і заходить батя, а він не на роботу пішов, а в спортзал, футбол побігати. І на мене такі наїзди, чого я не на парах. В Поплавського, а в мене і так там 80 годин пропуску зі ста, то й ця одна пара не страшно. А в тата планка впала, він почав мене штовхати, і тут в мене планка падає і я рісую тата як гопніка з падйезда і собі його починаю штовхати. А потім кажу, що в мене пари не було. Тато каже, що подзвонить куратору чи старості…

Ти представляєш, я Карінин телефон розбив, нєубіваємий. Там, карочє, я в паніці, хочу подзвонити старості, сказати, щоб він мене прикрив. В мене телефон розряджений, а в Каріни на телефоні грошей не було, я переставляти картку. А в Каріни телефон, такий глючний, там, якщо витягаєш картку, всьо стирається. Всі програми, всі телефони, всьо. Я розбираю, телефон, Каріна виходить з ванни і каже що ти наробив, там в мене Йокі вісімдесятого левела був, а Йокі то таке як тамагочі. А я їй, яке в сраку Йокі, я з татом посварився. Вийшов в під’їзд і телефон об стінку, він розбився. Я тоді їй зразу гроші за телефон давав, вона не взяла. І так я в Каріни два тижня жив.

А тут тато дзвонить і на футбол запрошує. Рішив, що чоловіків зближує рельний мужський спорт. Там і помирилися. Сьогодні тато поїхав. Мами також весь час вдома не буває, так що можеш і в мене затусити.

Якось з Вітьою пішли в клуб, а там діджей з макбука крутив. Вітя ніколи не бачив макбука. А там він новеньки, з блистячим яблучком, макос на борту і жлдного духу віндовського файлика.

Ты знаешь, в эту еврейскую школу не так просто попасть, там реально надо иметь еврейские корни.

  • Taras Kruts

    Коли читав уривок про батю і університет, чомусь згадався “Воєнкомат” Жадана :) А загалом – дуже класно!

    • Не читав. Але то така жизнь повсюду. Я просто слухаю.

  • perinko

    „В мене щось в хаті нічого не працює. Блін така смішна ситуація сталася. В
    мене все є, все для ахуєнного життя є. Макубук, фотоапарат, програвач,
    але всьо не працює. В макбука, сучка, зарядка поломалася, а зарядка там
    вісімсот гривень, в кенона, я об’єктив розбив. Програвач прцює, але що
    на цьому програвачі слухати, пластінок нема.”

    Квінтесенція рагульства.