Театр вікна, що навпроти

Вже котрий вечір я ходжу на безкоштовний театр тіней. Для цього достатньо лиш вийти на балкон. Навпроти мене щоразу розігруються вистави в двадцяти п’яти вікнах. Комедії, трагедії, кожного разу щось інше.

Фігурки протирають вікна, в них пригорає щось на пательні, витягають молоко з холодильника, спілкуються, сваряться, виходять на балкон і подають сигнали морзе папіросами-маячками. Три коротких, три довгих, три коротких.

Під’їзди відсвічують осцилографно-зеленим світлом. Телевізори в темних кімнатах блимають синім. Далі п’ятдесять відтінків жовтого.

Фігурки рухаються, включаючи та гасячи нове вікно. Вистави тривають від смеркання та й десь до пів першої, далі залишаються лише соло-вікна з поодинокими героями.

Завтра буде щось нове.

Імена

Вчора в поїзді, знову підслухав:

— Вже придумали імена для хлопчиків?
— Ще поки ні.
— А в родині вже були близнята?
— Так, по його лінії.
— То треба якісь вибрати подібні. А ти знаєш як *оховичі свою дочку назвали? Мартінела. Будуть кликати Мартуся. Володимир Якович, йому вже за 65, як почув то ім’я, то сказав що майже як Нутела.

Згадав, як колись давно, в сусідів народилася внучка, то інша сусідка закликала бабцю до плоту і каже:

— Михайлінцю, ти чула як Ковалі свою внучку назвали? Як матерію!

Сусіди назвали внучку Ілона.

Непогана замітка

Я інколи дуже сильно акцентую увагу на якомусь слові чи виразі. Намагаючись в’їхати в його суть. Що саме воно значить і що саме хотіла сказати людина тим словом. Звичайно, багато ще залежить від інтонації, контексту, але є якісь певні слова та вирази які майже не змінюються в різних оточеннях.

Зараз хочу поговорити про слово непоганий (непогана, непогане) — це жахливе слово! Коли ви кажете що якась людина, кіно, страва, подія, тощо непогана, то ви нічого про неї не кажете. Емоційним синонімом (якщо таке поняття існує) до слова непоганий є слово ніякий. От, наприклад, ви кажете «ця вистава була непогана», насправді ви ж кажете: «ця вистава мені трохи сподобалася, але я боюся сказати це, бо зараз з усіх боків мене заклюють і скажуть, що ця вистава повне лайно», чи «я не дуже в’їхав в це кіно, воно мені не сподобалося, але краще я напишу що воно непогане, бо інакше скажуть, що я плебс і ні чорта не розумію в АртҐаузі».

Будь ласка, не використовуйте це слово, висловлюючи свою оцінку. Будьте чіткішими, не розмазуйтесь, намагаючись усім сподобатись.

Пробачте рефлексії фізика над мовою, просто так сталося. Загалом, наче, вийшла непогана замітка.

Творити, а не відтворювати

Я от трохи думав над всім цим що зараз відбувається навколо і виникла в мене така думка. Що однією з причин та проблем чому саме так є те, що ми любимо більше вшановувати ніж шанувати, згадувати ніж пам’ятати і найгірше ми любимо відтворювати ніж творити.

Для себе я колись вигадав таку формулу старості — коли спогади починають переважати над мріями, тоді приходить старість. В процесі відтворення є елемент спогадів, ми згадуємо як було колись і пробуємо це повторити тепер. Натомість коли ми щось творимо, ми мріємо, ми видумуємо що б мало бути в майбутньому і намагаємося це здійснити тепер.

Я не кажу що не потрібно згадувати, вшановувати і відтворювати. Це також треба. Але треба більше шанувати, пам’ятати і найбільше треба творити. Творити нове. Як на мене, то це єдина можливість розвитку, без  цього ми або залишатимемося на одному рівні чи ще гірше, котитимемося вниз.

Ідея: Персоналізований екран банкомата

Сьогодні йшов до банкомата знімати гроші і тут подумалося: круто було б якщо можна було робити персоналізований екран банкомата. Перші кроки вже ніби в тому робляться, наприклад, Приват мене не запитує вибір мови, коли я вставляю картку, він вже запам’ятав показувати меню українською. Але можна піти ще далі. Наприклад, не запитувати що разу чи треба роздрукувати чек, я їх ніколи не друкую. Або іще далі.

ATM GTA V

Продовжити читання

Blog Action Day: Права людей. Дмитро Гройсман

Вже не вперше намагаюся писати щось разом з усіма в рамках ініціативи Blog Action Day. Ось мій перший короткий пост в рамках цієї ініціативи. Тоді була тема боротьба з бідністю. Сьогоднішня тема — людські права. Так сталося, що я недавно прочитав інтерв’ю з правозахисником Дмитром Гройсманом. Якщо чесно, то до недавнього часу я чув хіба що його прізвище і то декілька раз. Більше прочитав про нього в якомусь матеріалі одразу ж по його смерті.

Дмитро Гройсман Продовжити читання

Не читайте поганих книжок!

Якось дав одну книжку людині почитати. Так вона прочитала її в один захід. Ну, книжка мала сама по собі, але. Як в поїзді почала, то акуратно потім дочитувала на кухні. Потім вийшла і плакала. Сльози котилися горохом. Треба було її заспокоювати, що це тільки книжка. Насправді такого не було.

До чого це я? Зовсім не до того щоб навчити вас як доводити людей до сліз. Я про те що добрі книжки мають викликати в читача сльозу і усмішку, плач і несамовитий, неконтрольований регіт, любов і ненависть. Найгірше коли книжка викликає НІЩО. Кидайте геть ту писанину що викликає НІЩО та байдужість, сміливо здавайте їх на макулатуру, там з них буде більша користь. Не читайте поганих книжок — життя занадто коротке для цього!

Національні цінності – передумова успішних маркетинг та піар комунікацій?

Саме так називалася заключна секція семінару «Маркетинг у період невизначеності» котра викликав батхерт нерозуміння у багатьох присутніх.

Маркетинг у період невизначеності

Я зазвичай не пишу відгуків з подій, бо в 90% це буде цікаво та зрозуміло лише тим хто був на тій же події. Переказувати ж доповіді також не маю бажання. Але семінар загалом видався цікавим, за винятком декількох доповідей та моментів. От, наприклад, перші доповіді, зокрема Юрій Панчишин, директор РА «Золоті ідеї» сказав був що контекст зараз здебільшого брендова реклама, а також як класно рекламується Дельта Банк в фейсбуці, зробив рекламу, якщо вам подобається дизайн гривні лайкайте. Навіть захотілося по обіді піти, але потім було цікавіше та й веселіше.

Говорили багато про емоції в рекламі, CEM, NPS, CSI, (customer experience management, net promoter score, customer satisfaction index) важливість орієнтування на задоволеність клієнта. Розказували про свої та чужі кейси. Продовжити читання

Про телефонного маньяка і щасливого інкасатора.

Все забуваю написати. Бо так іноді ходиш, щось цікаве бачиш, щось цікаве чуєш і от хочеш тим поділитися. Інколи ділишсь одразу, інколи пишеш в чернетку і потім чуть недописавши залишуєш відстоятися, або просто забуваєш, а інколи нікуди не записуєш. І то так виношується довго, поки не визріє до написання. От. Так як і зараз. Дві коротенькі історії.

Якось йшов і побачив колег, котрі щось прикручували до фасаду будинку, де я колись працював. Виявилося що це камера. І це зовсім не для того щоб дивитися за студентами котрі забігають в провулки на перекури. Кажуть хтось вже втретє перерізає телефонний дріт що йде в будинок і пару офісів залишається без зв’язку. Перерізається дріт тільки певної телефонної компанії. Інші телефони працюють. І що головне, кабель не просто перерізається, а вирізається шмат, довжиною десять сантиметрів, так щоб не можна було швидко докупи скрутити. Перерізається швидше за все якимись обценьками. Телефонні майстри, що приходили на перші виклики, ьо телефон не працює сказали, що то не тільки в них. Такий телефонний маньяк ходить по цілому центрі, та й ріже дроти. Певно, когось недоречно звільнили. Або хтось настільки довго працював з телефонними кабелями, що збожеволів і тепер тне такі штуки. Нещасний кабельщик. Хто зна. Вся містика розвіється, як зловлять його на камеру.

І ще одна історія про щасливого інкасатора. Історія проста. Раз інкасатору пощастило. Його відправили інкасувати суму зі сотнями тисяч гривень. І не просто відправили, а відправили одного, порушуючи всі норми і правила. Не знаю чи довго, чи недовго думав інкасатор, але він взяв ті гроші і так в банк не повернувся. Банку стало шкода грошей, але так як і репутаційні втрати банку через те як стане відомо що банк пограбував ж свій інкасатор, і те що відправивши інкасатора одного керівник охорони порушив норми, в міліцію ніхто не заявив. Закликали хлопців котрі також не дружать сильно з міліцією, але так інкассатора вони й не знайшли. Втрачені гроші покрили власними. І до цього часу ніхто не знає що то був за банк.

Мораль? А, без моралі. Просто в життя багато що відбувається без моралі.