Саторі Архімеда

— Ти знаєш що таке саторі?
Я, сидячи навпроти, малював руками коло та видавав звук щось схожий на пффф.
— Ні, ти не знаєш що таке саторі, я от в інтернеті знайшла що це щось таке як просвітлення, осяяння. Це ж щось таке як колись був Ейнштейн крикнув Еврика.
Я зайшовся реготом, повторюючи «Ейнштейн, ха-ха, Ейнштейн»
— Ну, не Ейнштейн, — відповіла вона — а Ньютон, коли вивчав тіло, кинувши його в ванну.
Я сміявся ще сильніше. На мене зійшло саторі.
 
***
 
Архімед жив на другому поверсі в передмісті Сіракуз.  В будинку під ним мешкала сварлива й гладка італійка Еріка, що мала родичів десь на березі Мертвого моря. 
 
Тоді була сонячна, тепла п’ятниця  завтра були вихідні, та Архімед не був радий, адже вже тиждень сушив собі голову над завданням, котре в понеділок доручив начальник Гієрон. Треба було розібратися з крадіжками на виробництві. Корони ставали все легшими, а золота майстри вимагали ж стільки ж. Задачу ж треба було вирішити до понеділка. Всі гулянки та прославляння Бахуса на вихідних пропали. 
 
По п’ятницях в Сіракузах було свято — Сіракузводоканал подавав теплу воду, не треба було гріти в великих баняках на плитці. Архімед набрав повну ванну води, він любив ніжитись в ванні і обмірковувати різні проблеми. Лишень заліз у ванну як вода вийшла з берегів та розхлюпалась по підлозі. Архімед занурився в роздуми, та думки і далі блукали лабіринтами мозку і наштовхувалися на глухі кути. Намилив мочалку. В двері постукали. Він не звертав уваги і продовжував терти спинку. Амплітуда та частота стуку наростали в геометричній прогресії, до стуку додалися крики. Архімед весь в милі, прикривши мочалкою причинне місце, підбіг до дверей.
— Ахрінєть, ахрінєть! Архімед Фідійович! Що ж ви творите, голубчик — заволала Еріка — в мене ж там рємонт, побєлка, лазурь. Тепер вся в патьоках. Ой галава ж раскалюється, тиск — продовжувала бубніти сусідка — крани ж нада закривать, ви ж знаєте що по п’ятницям воду включають. Ая-яй! Затопили ви мене Архімед Фідійович!
— Так я ж… — почав був говорити Архімед, і затнувся — Еріка! Еріка Леонідівна! — викрикнув він — голубка моя, ви ж мене врятували! 
І одразу ж обійняв «голубку» та, навіть, поцілував у щічку, голубка швидко вирвалася з обіймів і зачервонілася.
— Но, но, Архімед Фідійович, що ви собі дозволяєте? Врятували, не врятували. І прикрийте своє соромне місце. В понеділок прийдуть зі ЖЕКу оцінити ущєрб.
 
В понеділок Архімед успішно вирішив завдання Гієрона, правда премію потрібно було віддати сусідці на ліквідацію наслідків потопу. Через пару місяців він вирішив переїхати в приватний сектор.
 
З часами люди  забули про сусідку. Ім’я Еріка перекрутили на Еврика. Проте всі й досі пам’ятають заказ Архімеда: «Не набирати повних ванн, щоб не затопити сусідів!»