Концепція об’єднання

І якщо хтось казатиме мені що мова нас розділяє, я сміятимусь у вічі! Що в нас на Заході, що тут в Центрі кілометри сміття навколо залізниць. Пластикові пляшки, упаковки, етикетки, памперси, прокладки, тара від алкоголю, дивізії одноразових стаканів. Ми однакові! Сміття може стати новою об’єднавчою національною ідеєю. Якщо ми добре засмітимо нашу країну, то наші діти від Ужгорода до Луганська, від Чернігова й до Сімферополя житимуть в однакових умовах, з однаковими краєвидами, от тоді ми станемо як ніколи сильними та єдиними!
Якщо на майбутніх виборах котрась з партій візьме цю концепцію на озброєння, то перемога їй гарантована!

Все дістається людям на нижніх полках

Минуло тільки дві години поїздки, ми зупинились в Тернополі. Я в купе ще з трьома супутниками, всі троє чоловіків. А в сусідньому купе дві дівчини, викупивши всі місця, забарикадувалися і не виходять в коридор.
Стосовно свого купе, то їде старший дядько, я б сказав дідо, музикант, викладач-диригент. Декілька раз голосно говорив по телефоні. Говорив про різні робочі речі з різними музичними термінами, як він когось там слухав і той навіть дуже добре грає. Дідо читає якусь пожовклу від часу книжку польською мовою, дбало обгорнену простим білим папером, тому про що вона не знаю. Ще двоє мужчин в діапазоні від 30 до 40-а років. Один бородатий, так як і я, з трохи довгим, злегка кучерявим волоссям. А другий, побритий з білим не дуже густим волоссям.
Спочатку всі сиділи і читали, ми троє, я, дід-музикант і ще один бородач, паперові книжки, а блондин — електронну. Далі блондин заліз на верхню полку, де лежав, і вечеряв йогуртом і печеньками. Перед Тернополем, бородач також влаштував собі трапезу, замовив в провідниці чай, витягнув зі сховку під нижньої полки кульок наповнений десятками інших кульків. А там ковбаски, огірки, канапки, блінчики і звичайно ж яйця. Бородач діставав по одному яйцю, тримав його лівою рукою, правим кулаком наносив переможний удар, панцир яйцю не витримував, давав тріщину, а далі в діло вступали пальці. Яйце з’їдалося за три заходи, в перемішку з ковбасою і блінчиками. Кожного разу, після гибелі чергового яйця, купе наповнювалося його останнім подихом, що виривався в простір з-під шкарлупи.
Так от, про нижні полки. Всі хто їздять на нижніх полках — отримують все. Величезний сховох під низом, найкраще місце за столиком біля вікна, і їм не треба щоразу карапкатися півтора метри вгору коли захочуть прилягнути. А ти сиди, збоку біля дверей, і будь готовий що тебе попросять догори. А там вже не посидиш, там одне положення — лежати. Хоча спати я все таки більше люблю на верхній полиці. Добре, піду я пожую крекерів, і рахуватиму хвилини до кінця подорожі.

Хочете зіпсувати собі вечір? Завітайте в Люфт (L’UFT)

Не буду тут надто детально переказувати історію вчорашнього вечора, просто розкажу деякі висновки котрі я для себе сформував, а також поділюся порадами як спілкуватися з гопниками, бо коли ви вирішите завітати в гастропаб Люфт ці навички можуть вам стати в пригоді. Продовжити читання

Творити чи гадити?

Раз сьогодні стільки писав про мову, то напишу ще раз. Я взагалі-то дуже далекий від мови, я технар. В школі мені було нудне правило про «кафе птах», е-и також трохЕ плутав, а ще поддввоєння приголосних. Я от не давно дізнався що День народження чоловічого роду. Проте мене самого дратують свої помилки і я намагаюся виправлятися та й більше їх не коїти. Виходить не завжди але я стараюсь. Але мова не за те, як на мене, ці всі блокування за мовною ознакою не приноситимуть нічого допоки існуватимуть наші львівські бізнесмени котрі створюватимуть російськомовні проекти з надією завоювати більше аудиторії, а не розвивати україномовний продукт до такого рівня щоб російськомовні хотіли його читати, таким чином вдосконалюючи свою українську.

Ну і якщо ви не любити багато читати, то все це що я написав зверху в одному реченні: гадити будь якою мовою легко, творити щось цінне важче, проте корисніше.

Роман Шпорлюк: У пошуках майбутнього часу

Роман Шпорлюк: У пошуках майбутнього часуМинулого тижня мав радість отримати в дарунок книжку Романа Шпорлюка — У пошуках майбутнього часу. Признаюся чесно про автора я нічого не знав (та й  зараз не дуже багато знаю, окрім того що це мудрий чоловік), проте маючи добрі рекомендації про книжку я засів за її читання одразу ж ввечері чи то пак вночі як прийшов додому.

Книжка дуже цікава, це збірка есеїв про Україну та її сусідів в зворотньому хронологічному порядку від 2009 року до 1960. Цікаво простежувати події з точки зору професора Шпорлюка. Я вам залишу тут одну цитату з книжки, про мову, а ви як будете мати змогу почитатти цю книжку, то обов’язково почитайте її.

Тим більше російська мова може і повинна стати знаряддям демократичної й патріотичної — саме патріотичної — освіти «русскоязычных масс» в Україні. Не думаю, що тих людей треба намовляти, щоб зрікалися рідної їм мови. Буде добре, якщо вони прийдуть до висновку, що їхнім ДІТЯМ треба добре знати українську мову. Дорослим людям вистачить і раціонального, спокійного пояснення того простого факту, що і для них самих корисно знати (і коли потрібно — послуговуватися) українською мовою — тоді, коли їх голос мають почути україномовні співгромадяни.

Лі Куан Ю

До недавнього часу про Сінгапур я знав що це держава десь там в Азії. І що часто на речах можна побачити бірку з написом Made in Singapore. Позавчора дізнався про цю країну значно більше. Спочатку послухав радіо передачу Код Доступа, потім почитав статтю в Форбсі.  А ще збираюся почитати переклади декількох частин книжки Lee Kuan Yew: Hard Truths to Keep Singapore Going Лі Куан Ю / Lee Kuan Yew
Продовжити читання

З попередньої станції

Я тут згруба порахував, то виявляється що за дванадцять років я вже провів більше ста діб катаючись в дизелях між Львовом та Ходоровом. Одна з перших поїздок до Львова як студента з величезною спортивною чорною сумкою, повною продуктів, зошитів та одягу. Вагон повний теперішніх студентів, колишніх однокласників. Ще поки не було компаній хто з ким сидить, чия де лавка. Ще не вивчив на пам’ять назв всіх станцій: Городище, Чорний Острів, Бориничі, Борусів, Вибранівка… Ще в принципі не набралося достатньо вражень щоб ділитися ними.

Йде провідничка, Марина, її всі як не бояться, то не дуже люблять, бо сильно кричить, щоб давали більше за проїзд. Але про це також ще не знаєш. Так от Вибранівка, підходить Марина:

— Що маємо за проїзд — а ти даєш 50 копійок (вартість проїзду в трамваю на той час, по студентському — 25 копійок).
— Чого так, мало, звідки їдемо?
— З попередньої станції.
— З якої попередньої станції, з Ходорова їдете, хоч би вивчили як вона називається.

Відтоді я почав вивчати назви станцій, та й за проїзд на першому курсі всі студенти вже платили по гривні, офіційно білет тоді коштував 1,35 грн. (тепер 10 гривень). Але і ми економили і провідники не завжди давали білети.

А чи знаєте ви, що ці алюмінієві полички для багажу ідеальні для відкриття пива, є ще інші, зварені з тонкої арматури, але то не те. От так запихаєш між решітку пляшку під кутом 10-15 градусів від себе, тягнеш на себе і пляшка відкрита. Правда якщо пиво збовтане, то можна обприскатися піною від нього, як це сьогодні зранку сталося, коли якийсь робочий повертався з нічної зміни додому і вирішив чи то доправитися чи похмелитися чи просто надати барв холодному зимовому ранку. Другий чоловік, також певно з ночі, накупив собі газет на читання. Блискавку з програмою, Добрий Господар та Мою Сповідь. Не почув скільки коштували Блискавка та Господар, а Сповідь обійшлася в три гривні. На Блискавці топ темою був секс скандал: українка звабила американського сенатора. А в Добрий Господар можна послати поштою (звичайною, не електронною) свої фото з кролями чи як ви тримаєте величезну капусту і стати на тиждень знаменитістю в селі. Сповідь чоловік не читав, може купив для жінки, або залишив на потім. А Блискавка добра газета, листки великі, такі десь формату А3, ними потім буде добре мити шиби перед Паскою, і завивати канапки і півлітрові слоїки з борщом щоб не побилися на роботу.

House of Cards

Рекомендую переглянути новий серіал House of Cards це такий собі Game of Thrones в сучасному часі з невеликими вкрапленнями The Newsroom. Тепер інтриги плетуться не при дворі короля, а в сенаті Сполучених Штатів. Замість мечів тут хотів писати пера, проте давно вже не пера, а клавіатури, хоча якщо вважати твітер пташкою, то й пера також. Серіал дуже сильний, переглянув майже на одному дихання і чекаю наступний сезон.

House of Cards

Ще унікальністю цього серіалу є те що він знятий не для якогось телеканалу кабельного чи ні, як це поширено в Америці. А цей серіал знятий для компанії Netflix. Компанії що розпочинала свій бізнес даючи в оренду DVD з фільмами, а зараз володіє сервісом трансляції відео на вимогу по підписці. Всі 13 серій першого сезону одразу ж стали доступними до перегляду 1го лютого. Звичайно в наших Пенатах можливості дивитися відео через нетфлікс немає, але дякуючи шведам маємо можливість бути в тренді.

Британський серіал 90-хроків з такою ж назвою, котрий послужив основою до цього серіалу ще не бачив, проте також планую переглянути.

П’ятка міліціонера [ти прнс?]

Вчора знову повторилася історія по  продаж посилань на сайтах держструктур. Знову виплив сайт міліції котрий торгував насінням маріхуани про який я вже писав в 2010 році. Я навіть їм писав був тоді листа чи на їхню пошту чи через форму зворотнього зв’язку, проте відповіді не було, можливо в них то просто не працює.

Так от позавчора київські журналісти побачили на сайті міліції код сапи чи якоїсь іншої біржі продажу лінків і про це написали. Міліція зразу ж каже що це хакери зламали сайт. Думаю їм цю фразу підказали самі розробники компанія SolTech, яка як не дивно робить сайти всім львівським силовим структурам і міліції, і ДАІ, і УМВС при Львівській Залізниці. Правда тендерів на створення цих сайтів я не бачив, може вони цілком законно виграють їх, а не через знайомства як в більшості випадків це робиться. Чому в мене закралася думка що код від сапи діло рук розробників? Дуже просто, зайдіть на сайт SolTech в розділ портфоліо, поклікайте по сайтах, в кожному другому, якщо не в кожному в підвалі сайту можна знайти блоки посилань, обрамлені блоками <div class=”sape”></div>. Так от на сайті управління МВС України при Львівській Залізниці можна було побачити посилання по продаж шин чи утеплення будинків, сьогодні вже їх немає (напевно, хакери теж дивляться ZIK). На сайті мережі магазинів Рукавичка можна дізнатися де купити нарди в Москві чи винайняти кваритру в Астані. Насіння коноплі та 3D-порно помандрували в підвал сайту Цинамон кафе. Залишимо питання етичності такої реклами в стороні, але те що на сайті міліції є комерційна реклама та ще й сайту котрий продає насіння маріхуани це нонсенс. І якщо це все розміщувала не сама студія, тоді гріш їй ціна коли будь який «хакер» на всіх сайтах зроблених нею розміщує код сапи. Ось мій вчорашній коментар по ситуації телеканалу ZIK

P.S. Про те скільки може заробити вебмайстер з сапи я міг помилитися, бо сам ніколи тим не користувався. Колись питав в твітері то казали суми в десятків доларів, проте якщо помножити на кількість сайтів то сотні легко виходять для «хакерів»

P.P.S. Дзвонила мама, казала що в дитячому садку, де вона працює, питали її чи я працюю блогером? :) Ні, блогером я не працюю.

Ми нераціональні

Кожного разу коли заходжу в маршрутку і бачу як декілька пасажирів що тільки що зайшли та передають гроші за проїзд. Ось один витягає дві, гривні «передайте будь ласка», за хвилину другий також дає дві гривні по одній, потім третій «з п’яти на один будь ласка». Ну чому їм разом не скооперуватися та й не віддати ті чотири гривні третьому, а той взявши свої п’ять, додавши гривню від другого передав би шість за трьох. Таким чином змінізувавши б кількість транзакцій грошей по салону з чотирьох до однієї. Ми нераціональні.

Ми нераціональні. Замість того, щоб здобувати фах та працювати до скону, виконуючи гідно свій обов’язок, ми захоплюємося, плетемо інтриги, прокрастинуємо, закохуємося, лютуємо, розчаровуємося, тобто робимо безліч непотрібних речей котрі відволікають та роблять нас неефективними та нераціональними.

Ми нераціональні. Нам давно пора замінити себе роботами та машинами , котрі виконуватимуть ту ж роботу що й ми тільки в рази ефективніше та досконаліше. А самим вирощувати себе в якості добрив для харчів наступних поколінь.

Можна знайти ще сотні й тисячі випадків нашої неефективності. Адже ж чимало книжок написано по тайм менеджменту і суміжних тематиках. Проте саме ця ірраціональність робить нас людьми.