Фонтан Дикі коні Ірвінзі Техас

Сьогодні в фейсбуці попалася дуже динамічна фотографія фонтану з конями. Дивлячись на неї уявляєш як в наступну мить на тебе вдарять бризки води і коні побіжать далі.

Mustangs at Las Colinas

Трохи пошукавши, знайшов що така композиція знаходиться в Техасі в місті Ірвінг, на місці колишнього ранчо, котре на початку 70-х власник Бен Карпентер перетворив на бізнес центр міста.

Композиція створена скульптором Робертом Гленом, Мустанги виготовлені в 1,5 рази більшими за оригінальний розмір, скульптура творилася протягом 1976-1984 років. Детальніше можна почитати на сторінці скульптури The Mustangs of Las Colinas http://www.mustangsoflascolinas.com/history.asp

Воланди місцевого розливу

За останні декілька місяців в мене двічі виникала асоціація реальності з одним з улюблених мною романів Булгакова «Майстер і Маргарита», і асоціація була з однією главою «Черная магия и ее разоблачение». Продовжити читання

***

Отак жуєш румбарбар з цукром і повертаєшся в дитинство. Де дні такі доооовгі, а ночі лише для того щоб швидше настало завтра. Де можна подивитися дві вечірні казки: першу за п’ятнадцять восьма з Хрюшею та Стєпашкою, а другу вже у 20:45 і тільки щоб там поменше говорили і пустили мальований мультик. Але ні в якому разі не ляльковий, бо він якийсь бляклий і взагалі не зрозумілий.

Де звичайна палка за секунду перетворюється зі шпаги в рушницю. Де найдорожчі скарби — кольорові камінці знаходяться в сусіда на купі шутру. Де ввечері мама кличе «Петрику додому», коли всі ще бавляться і розказують неймовірні історії. І ти кричиш «Ма, ще трошки», а потім за годину «ще трошки…».

Де найсмачнішими лягумічками є хліб з цукром, политий сметаною чи водою, звичайно трускавки і той самий румбарабар з цукром.

То ж добраніч, а я ще дожую свій рубарбар.

Товариство мертвих поетів

Сьогодні додивився Товариство мертвих поетів (Dead Poets Society). Згадки про фільм чув багато раз, здебільшого згадували про нього в інших фільмах чи серіалах.

Dead Poets Society

Згадали про нього також в останній серії Хауса, пікантності згадці додає те, що в одна з головних ролей в цьому фільмі належить тоді ще юному Роберту Шону Леонарду (Вілсону з Хауса). Також чудово зіграв Робін Вільямс.

Про що фільм? Про школу, про дружбу, про протистояння батьків з дітьми, про традиції та вихід за рамки, про любов, про поезію у всіх її проявах. Про те що треба ловити момент, жити тут і зараз.

Цей фільм один з тих що не втрачає актуальності з роками, та один з тих котрий варто подивитися хоча б раз.

Carpe diem!

Відповідь міськради по підземному переходу біля ЛАЗу

Минулої п’ятниці я писав про жалюгідний стан переходу біля ЛАЗу, зразу ж за порадою я написав звенрнення на гарячу лінію міста і вчора отримав від них відповідь:

Доброго дня! шановний п.Петре, дякуємо за Ваше звернення та повідомляємо,
щоданий підземний перехід перебуває на  (балансі
підприємства)обслуговуванні ЛАЗ-Холдинг, тому рекомендуємо звернення
оформляти на голову правління ЛАЗ-Холдинг І.Чуркіна.

 

З повагою
консультант відділу “Центр обслуговування мешканців”
Волошин Романа

Ось так, кажуть що не їх. Правда я якось не розумію якщо об’єкт інфраструктури знаходиться в місті і навіть якщо перебуває на балансі не мвста, а підприємства, то місто все ж таки мало б мати якісь важелі впливу, щоб примусити відремонтувати його. Але ок, пишу листа в прес-службу ЛАЗу. Чекатиму відповіді від них.

«Вам нравятся мои цветы?» Майстер Булгаков

Сьогодні 121 рік з народження Михайла Булгакова, його «Майстер і Маргарита» є тією книжкою, котру я найбільше раз перечитав. Після десятого класу, коли ми вивчали його на зарубіжній раз на рік я перечитую її. Ще так само люблю перечитувати розповіді Едгара-Алана По, проте «Майстер і Маргарита» є безперечним лідером в перечитуванні.

Михайло Булгаков
Михайло Булгаков

Сьогодні, прочитавши про його день народження, мені на думку спали перші слова знайомства Майстра і Маргарити «Вам нравятся мои цветы?» Просте, пряме запитання з котрого все й почалася.

Прощення і спокою вам там Майстре.

 

Це не apple, це звіздєц!

Сьогодні зранку в фейсбуці побачив ролик, котрий наштовхнув щоб черкнути пару слів. Це стосовно акції в підтримку українських продуктів з дебільною назвою «Це не apple, це краще».  Я просто не розумію як можна підтримувати українські продукти клеячи якісь дурацькі наклейки з причмеленим яблуком-наркоманом. При тому маркуватимуться «Отечественные продукты питания, которые произовдятся по советским гостам, можно будет определить по специальной эмблеме», не сучасним стандартам якості, а міфічним ідеальним стандартам минулого століття.

Та й я взагалі  для кінцевого споживача головну роль грає не країна виробник, а якість продукту і жодними наклейками не зробиш кращим смак туалетно-соєвої ковбаси (до речі анекдот, знаєте чому на туалетному папері Кохавинка пишуть без ГМО, щоб виробники ковбас не боялись додавати його як «секретний інгридієнт»).

Про саме графічне виконання знаку не буду нічого говорити, бо нема про що. Але про саме гасло трохи спробую розказати. По перше, навіщо будувати гасло на протистоянні (згадуються наклейки Лєбєдєва «не …,  а говно»), протистояння-порівняння завжди ввикликатиме асоціацію з негативом, чому не використати гасло без негативу. По друге, використання apple в гаслі нічого не скаже для цільової аудиторії продуктів харчування з цими наклейками.

Цікаво скільки коштів витрачено на розробку цієї наклейки.

Ми чекаємо на Євро

Кожного разу, коли я спускаюся в підземний перехід біля ЛАЗу (Стрийська-Володимира Великого), я згадую їх блядську фразу «Ми чекаємо на Євро».

В переході горить одна єдина тускла лампочка, котра освічує під собою десь зо два квадратних метри простору.  З одного боку весь час джурчить джерело. Сходи в такому стані, ніби ми вчора не святкували 67 річницю перемоги СРСР та союзників на фашистською Німеччиною, адесь пару днів тому їм бомбардували. Але це все до дупи, бо дороги, зроблені, нові беушні автобуси на рейсах, ціни в готелях в 10 раз підняли і «ми чекаємо на Євро». Продовжити читання

Сітілайти, борди, вказівники і просто оголошення у Львові.

Вчора трохи ходив по місту, та й заодно фотографував зовнішню рекламу що потрапляла мені на очі. Зібрав тут все до купи і вирішив поділитися з вами: Продовжити читання