«Шукаю роботу»

Поділитися

Ні, не я, в мене все окей. Просто попався на очі пост від студента 5-го курсу, ставлення якого до роботи є для мене досить дивним. Нижче кидаю текст для ознайомлення:

Шукав роботу. Є всякі портали в інтернеті. Висновок я зробив,у Львові більшість робіт просто гівно. Вимагають багато, платять мало, робота, зазвичай, не цікава. Інша сторона – це ІТ сфера у Львові. Там платять гарно, але мені не дуже підходить, оскільки програмування не моє. Звісно, якимось рекрутером я не проти працювати. Але нікому не треба мене)Більшість робіт вимагає офігенний досвід роботи. В мене нема і слава Богу.

Наступні дії, я не збираюся працювати на роботі, яку я буду ненавидіти. Грошей мені взагалі не треба, реально зараз маю баласт, з заробітку в інтернеті, навіть не знаю на що його тратити. Плюс, ще є стипендія.

Проблема в тому, все, що я хотів вже маю, все чого ще хочу я собі на 2000 грн/міс дозволити не зможу. Це все з класу мега фотоапарата Canon MARK II, однокімнатної квартири, бабла на подорожі з перельотами, які страшенно дорогі. Звісно, цяцьки цяцьками.

Це все нагадало мені наші студентські «пошуки роботи» на другому курсі, коли ми після пар купляли газету «Ваш Магазин», йшли в «Гарячі бутерброди», замовляли по два пива. І поки пиво пилося всі вакансії відкидалися як такі котрі нам не підходять.

 Просто з таким ставленням до роботи тяжко буде щось знайти без жодного досвіду та навичок. Спочатку ніхто не дасть тобі купу грошей і нічого від тебе не вимагатиме, все навпаки ти отримуватимеш мінімум працюючи на повну і я б працював ще більше, перш за все для здобуття досвіду, бо студентське життя і відносини між студентами є зовсім іншим ніж відносини на роботі. Тут немає перездач і оцінок, не можна просто не зробити дз чи прогуляти день. Просто треба зрозуміти що перші гроші мають даватися тяжко. Головне що крім грошей ви отримуєте досвід та вміння.

Свої перші гроші котрі пам’ятаю що заробив, були дві гривні, які отримав  за те що допомагав з дідом ґрасувати дві сотих сусідського поля (був тяговою силою). Ми тоді заробили 4 гривні на двох. Далі були фізично простіші способи заробітку, де потрібно було більше напружувати мозок, а не тіло. В 10-му класі креслив знайомим, що перейшли зі школи в технікум. На першому курсі на семестр швидше навчився розв’язувати дифрівняння, бо політех вже їх проходив, а ми поки ні. Місяць працював мерчендайзером, обходив кіоски з газетами в районі привокзальної, дивився на розкладку газет, випитувався скільки завезли і продали «Поступу» і за відповіді винагороджував брендованими пачками сірників.

Першу справжню роботу я отримав в другому семестрі 4-го курсу в 2005 році. Я почав працювати системним адміністратором в газеті «Поступ». В переміш відвідуючи пари, заправляючи картріджі, з’єднуючи комп’ютери в мережі. На початках то було трохи важко і драйвово, але я звідти багато чого навчився і познайомився з дуже хорошими людьми і знайшов багато друзів з котрими і зараз чи не кожен день бачуся. Так от моя тоді зарплата на початках була щось 300 грн. + 25 грн. на мобільний. Стандартна стипендія була щось в районі 150 грн., я правда тоді 450 грн. стипендії отримував. Від тоді я ніколи не брав в батьків гроші а деколи, коли виходило, то навіть привозив додому пару гривень.

Так от мораль цього довгого постав в тому:

  • не шукайте роботу віртуально, шукайте реально, пробуйте піти десь попрацювати хоч не за великі гроші, проте ви будете мати досвід;
  • шукайте роботу ще під час навчання, оптимальним як на мене є кінець третього-четвертий курс;
  • паралельно з навчанням, пошуками роботи, чи роботою на котрій працюєте розвивайте навики в тому що вам подобається робити, і практикуйтеся в тому;
  • ну і головне дійте а не лише мрійте!