Матвєй Ганапольський про виклики перед сучасними ЗМІ

Поділитися

Сьогодні випала нагода побувати на майстер-класі дуже цікавої людини, журналіста Матвія Ганапольського про виклики сучасній журналістиці. Три години пролетіли дуже швидко. Я знав що Матвій Ганапольський народився у Львові, проте я був шокований в хорошому значенні, коли свою промову він почав чистою українською мовою.

Спочатку трохи про Львів та середовище котре формує людину. «Мене б такого не було як я є, якщо б не було цього міста». Місто з його архітектурою та місцевою культурою формує людину. І коли мама водила його малим гуляти по Личаківському цвинтарю, то спостерігаючи за красивими склепами і розбитими на них фотографіями, питав в мами хто це зробив. Мама відповідала, що «погані люди» і відтоді в нього в голові відкладається що є «погані люди» котрі знищують, спаскуджують хороші речі.

Ось тут в коментарях можна прочитати фрази з виступу Ганапольського, було дуже цікаво його думка з визначенням хто є журналістом в сучасному світі. Говорили про фейки і перевірку інформації. Все тут викладати не буду бо вже доступне відео з майстер-класу Матвія Ганапольського «Виклики сучасним медіа». Також зробив собі засічку щоб купити його книжку «Кисло-сладкая журналистика».

Ще хочу трохи переказати його слова про інтернет. Сам я інтернет, та зокрема соцмережі вважаю просто інструментом. По словам Матвія Ганапольського інтернет створює кожному величезну конкуренцію в боротьбі за увагу. За увагу читачів, за увагу рідних та близьких. Дочка, приходячи додому спершу йде до комп’ютера з інтернетом, а вже потім вітається зі мною — сказав Матвій Юрійович.  Діло в тому що в нього також неоднозначне ставлення до інтернету з одного боку соцмережі грають роль таких собі анонімних розпорошених психотерапевтів і самотні люди можуть почувати себе менш самотньо не впадаючи в депресії, з другого боку є й випадки коли соцмережі та інтернет призводить до розпаду сімей. Дуже гарною думкою є те що в френди ми собі відбираємо людей, котрі нам підходять по певних критеріях і переважно завжди з нами погоджуються, таким чином ми собі будуємо Утопію в онлайні. А насправді в реальності нас оточують живі, емоційні люди, котрі подекуди можуть нас дратувати, бути не в настрої тощо і ми будемо втікати від них в онлайн.