«Львівська гастроль Джимі Хендрікса» — книга про Львів не для львів’ян

Поділитися

В лютому був на презентації нової книжки Андрія Куркова «Львівська гастроль Джимі Хендрікса» і одразу її купив. Поки їхав маршруткою додому зразу ж прочитав 20 її перших сторінок. Проте потім читання трохи перервалося, бо я переважно читаю в поїзді маршрутом «З дому — додому», а цілий лютий не виїжджав нікуди зі Львова (так я не расовий львів’янин в 10 коліні, а понаїхавший). Д цієї книжки читав Куркова «Пикник на льду» котра дуже сподобалася і я сподівався отримати таке ж задоволення і від цієї книжки. Проте мені щось не задалося.

Сам Курков на презентації книжки сказав, що поштовхом до її написання була фраза мера Львова Андрія Садового: «а чого б тобі не написати про Львів». Події відбуваються в сучасному Львові буденне життя перемішане з любов’ю, легкою містикою та реальними і вигаданими персонажами та хепіендом в кінці. Якщо ви ще не читали книжку і хочете її прочитати, то далі вам певно не вартує читати мій відгук, так як я відкриватиму трохи характери героїв та трохи сюжету.
Книжка загалом не погана, але мене чомусь не дуже вразила, і от після прочитання я намагався проаналізувати чому. Перш за все певно тому що події відбуваються в теперішньому часі в 2010-2011 роках, і час від часу проскакують описи реальних подій що відбуваються в місті, проте це все пишеться людиною для якої Львів все таки не рідне місто, так він відвідував місто коли писав книжку, проте все таки трохи відсутнє відчуття Львова. І коли Краєвський пише про дововєнний Львів він також може схибити в описах, проте ми це будемо менше відчувати так як не жили тоді. І можливо, якщо читати цю книжку років через десять враження будуть інакшими.

Наступною причиною, певно є те, що в книжці переплетено реальних і вигаданих персонажів і я їм не дуже симпатизую. Ні письменнику Винничуку — просто так не симпатизую та й все. Ні Аліку Олисевичу — старому  неохайному хіпі, котрий так і не виріс з шістдесятих. Ні капітану Рябцеву — сопливому гебісту, що по службі ганяв хіпарів, а потім  фапав на Хендрікса і рок-н-рол. Ні Оксані, котра дуже забобонна і вірить в «вібрації» і роз’яснення снів. Ні Тарасу з Даркою. Єдиним більш-менш симпатичним персонажем є колишній перукар, колишній п’яниця і колишній поляк — Єжи Астровський.

Також можливо через те що в книжці переплетено просте буденне життя і містику і зроблено це не дуже вдало. Алергія на гроші, котру лікують перламутрові камені з нирок польського князя. Лікування від каменів за допомогою швидкої їзди по нерівним львівським дорогам. Карпатське море і одеський моряк-бомж, котрого до Львова закликала галицька русалка Галя. Якось так все не може вкластися в моїй голові і викликає невелике роздратування. Щось подібне я відчував як  дивився екранізацію «Парфумера» Зюскінда (книжки так і не читав). Певно такий жанр не для мене. І тому якщо вам подобається «Парфумер» то певно сподобається і «Львівська гастроль Джимі Хендрікса».

Значна частина подій відбувається в центральній частині Львова. Початку Пекарської, де живе Тарас і Єжи, трамвайна зупинка на перетині Зеленої-Івана-Франка, де працює Дарка, Дудаєва, де живе Дарка, площ Ринок, де живе Оксана. І коли Дарка з Тарасом гуляли центром і тут потім  він її відвозив на таксі додому, чи Тарас їхав від свого дому до Дарки на роботу, то я дуже дивуюся нащо там брати машини, особливо ввечері, коли відвозити Дарку з побачення, адже чекання і дорога з пробками від центру (вже точно не пам’ятаю саме звідки) до Дудаєва буде довшою ніж просто прогулятися туди пішки.

Та й хто ж сучасних людей, котрий має компютер та інтернет піде зранку по кіосках шукати гімн України щоб йому записали на CD, коли його можна спокійно не встаючи з крісла в два кліки завантажити з інтернету.

Книжку купив вже в українському перекладі, може це й фактор також вплинув на моє сприйняття її. Тому вважаю що зараз книжка буде більш легко читатися  людьми за сорок не львів’янами, котрі люблять легку містику. Проте, видно ця книжка не для мене.

І щоб закінчити на позитиві ці «багатобукф», сподобалася мені фраза Єжи Астровського: «Нове життя треба починати з новою зачіски». Проста і безглузда фраза, але така якась водночас позитивна і засіла після книжки.