Про закриття ex.ua

Сьогодні в другій половині дня у всьому уанеті настала тяжка година — закрили файлообмінник ex.ua. І як пише вочер, то закрили через кримінальну справу по порушенню авторських прав.

Пів твітера та фейсбуку, якщо не цілий кричить «поверніть ex.ua». В коментарях, навіть звучав заклик йти на столицю «Збераємось на Київ!!! Сьогодні ех.юа…. завтра ТИ!!!!». Але проблема в тому, що ці всі гасла можна замінити на «Не заважайте нам красти». Ми настільки звикли використовувати нелегальний контент і що все в інтернеті безкоштовно,  що закриття ресурсу, через котрий розповсюджувався неліцензійний контент, сприймаємо як щось протиприродне.

Проблему відсутності нормальних сервісів з розповсюдження легального контенту я зачіпати не стану, бо це вже зовсім інше питання.

І щоб випередити запитання, зізнаюся, так я дивився фільми і серіали на ex.ua.

Я знаю що ви робили минулого року

Пам’ятаєте цю заїжджену фразу в фільмах, після котрої розкривають якісь секрети. Проте з появою соцмереж всі секрети відкриваємо ми самі. Та проте знайти вручну те що ви писали рік тому в фейсбуці, твітері, чекінились в форсквер не так то й просто, бо їх пошук перш за все розрахований знаходити те що відбувається тепер (в фейсбука взагалі ніякий пошук по замітках). Випадково знайшов сервіс http://timehop.com/ котрий дозволяє підключити свої facebook, twitter, foursquare та instagram акаунти, та отримувати щодня листи з минулорічними постами.

В налаштуваннях можна вказати свій час, відповідно якого приходитимуть листи

Я от вже декілька тижнів починаю ранок, читаючи свої минулорічні пости в фейсбук, дізнаюся про минулорічну погоду та інші речі.

Ура?, про Львів написали британці

Сьогодні зранку прочитав новину про те що британці внесли Львів в десятку міст, котрі потрібно відвідати. Зацікавився, поклікав пару лінків, побачив там суцільний передруку один в одного, але ніде не знайшов посилання на оригінальну новину, щоб почитати що там дійсно пишуть про Львів. Так от я просто в бравзері ввів http://www.stylist.co.uk/ сподіваючись що саме таку адресу має британський журнал (безкоштовний жіночий тижневик про моду, подорожі та шоу-бізнес), де знайшов статтю про 10 найкращих маршрутів для подорожей в 2012 році.

На восьмому місці знайшов Україну, а також один абзац про Львів:

But don’t limit yourself to Kiev – Lviv is a beautiful place known as “the Florence of the East”. Its varied architecture, with renaissance, baroque, rococo and neoclassical styles all rubbing up next to each other, makes it a fascinating destination, and sitting with a coffee or beer in a town-square cafe, tucking into a bowl of borscht or nibbling on a pastry, while watching the world roll by, is a treat. In either city, you won’t need help finding somewhere to eat, drink or play.

Правда про Львів і Україну написано в таких загальних рисах, що складається враження що автор ніколи не був ні в Україні ні у Львові, а всі свої дані знайшов в інтернеті. І Львів в цьому абзаці сміливо можна замінити на Ужгороді, Чернівці, Івано-Франківськ чи Тернопіль і при тому зміст абзацу ніяк не постраждає.

Ще в абзаці варто знати, написано що ми дуже забобонні і вважаємо що жовті квіти приносять нещастя і їх не рекомендують ні дарувати ні приймати в дарунок (ага «желтые тюльпаны весники разлуки» :)), а також перед тим як кудись їхати треба посидіти на валізах (до цього часу я був переконаний що «посидеть на дорожку» є російським звичаєм).

Звичайно приємно що про Львів написали, але якби написали то професійно, то було б ще приємніше.

Львівські маршрутки

Маршрутки у Львові після першого січня, принаймні ті в котрих їздив, нагадують величезні вулики. Де люди, акуратно розставлені по сотах, щоб найефективніше заповнити вільний простір. І його так ефективно заповнюють — його просто нема. Люди настільки тісно стоять один біля одного, що якщо б маршрутка зробила ще одне коло, то певно б верхній одяг кожного дифузував  створивши багаторукавну куртку.

Також люди всередині маршрутки подібні на велетенський організм з одним тілом та десятками голів. Щось на подобі дракона чи скоріше гідри, так, точно гідри. Велетенська львівська маршруточна гідра. Тільки но на зупинці «втратить» одну голову, як на її місці «виростають» дві нові. І одна з них кричить «Ваня прижми рюкзак, двери не закырваются» або « посуньтесь трошки вверх на одне місце…, ой а нас тут двоє». Раптово починає говорити голова в капелюшку «а де були ви, Маріє Генадієвно… ага, а я їду в ашан, ще ніколи там не була». З іншої голови гідродракона, валить дим і сильно чути горілим, певно недавно випускав вогонь.

Нижня частина маршруточної гідри має вигляд стоножки, ноги якої весь час бавляться в гру наступи на сусідню, виграють найчистіші мешти.

Ще багато цікавого є в наших львівських маршрутках, та мені час виходити, приїжджайте самі до Львова, подивитесь.

Труднощі перекладу. Презентація книжки Стів Джобс

В понеділок ходив в книгарню «Є» на презентацію біографії Стіва Джобса, котру представляла одна з перекладачів — Надійка Гербіш. Дуже цікаво було послухати від неї як тривав сам процес перекладу, та різні цікаві моменти, котрі виникали під час чотиритижневого перекладацького марафону. Українське видання отримало права на переклад після виходу в Штатах книжки, тоді як російське ще до виходу, тому був такий поспіх з перекладом.Також Надійка зачепила дорікання (і мої також) та спірні питання перекладу книжки, подякувала за критику, та обіцяла, що це все виправлять в перевиданні котре планується на березень. Проте, як на мене, ці хиби, хоч і трохи ріжуть око, але не спотворють сприйняття книжки. Було цікаво послухати про міркування з перекладу «сильних» слівців Джобса, зокрема fuck та sucks. Надія сказала, що українці в своїй нецензурній лексиці висміюють процеси випорожнення, тоді як російські мати здебільшого обігрують статеві акти. Тому в перекладі старались адаптувати такі слова до українських лайок, хоча також були суперечки навколо них. Були суперечки і щодо перекладу таких слів як віджети і дуже добре що їх не перетворили на застосунки чи щось подібне.

Цікавою була також історія про перший переклад книжки, котру робила Надія — Кавасакі «Бідний тато, багатий тато». І коли один абзац не могла перекласти її вмовили подивитися як переклали в російській версії, а там просто того абзацу не було. Під кінець перекладу українська версія була в півтора рази товща ніж російська. Від тоді вона взяла за правило не допомагати собі іншомовними перекладами.

Мені зустріч сподобалася, читайте хороші книжки!

Богдан Весоловський — Прийде ще час

Сьогодні якось знов згадалася музика Богдана Весоловського, не справедливо забутого українського композитора, котрий творив чудові танго в тридцятих роках у Львові, а потім також красиву музику в еміграції в Канаді. В вікіпедії знайшов, що Олег Скрипка випустив був два альбоми з піснями Весоловського: Серце у мене вразливе, котрий можна безкоштовно завантажити та Жоржина.

Найвідоміша пісня Богдана Весоловського — Прийде ще час

 

 Плейлист з іншими його піснями

 

Все що відбувається на корпоративі потрапляє на YouTube

Сьогоднішнє корпоративне відео від EPAMу зразу пригадало інші корпоративні ролики, котрі попали в інтернет.  Це і привітання від дівчат з HR відділу Софтсерву, танець працівників МТСу, корпоратив митників з Владивостоку. Здебільшого такі відео притягують багато критики, хоча деякі з них як на мене досить милі. Просто треба пам’ятати що ці відео робилися для закритої аудиторії і деякі жарти що робилися можуть бути зрозумілі не всім. Тут питання в порядності тих хто викладає такі закриті відео у відкритий доступ, таким чином завдаючи шкоду самій компанії.

Просто пам’ятайте що існує межа того що можна і того що не можна, і про NDA також пам’ятайте. 
Ось і нашумівші ролики:

На EPAMе нет мужиков:

SoftServe HR:

МТС:

Таможня Владивостока — Коламбия Пикчерз не представляет:

Підніміть зарплату IT-шникам

Саме це хочеться сказати всім держустановам, коли знову читаєш новини про фейли з англійським перекладом донецького сайту по підготовці до євро чи те що на сайті луганської міськради торгують посиланнями:

В качестве эксперимента была сделана контрольная закупка и размещены на сайте мэра Луганска ссылки следующего содержания:

Мэр Луганска Сергей Кравченко: работая в горисполкоме деньги можно грести лопатой!Мэр Луганска Сергей Кравченко: Луганск – город дебилов!Мэр Луганска Сергей Кравченко: взятки брать стыдно, но со временем привыкаешь.

Я вже також півтора року тому писав що на сайті львівської міліції продають посилання. Поки в держструктурах ІТ персоналу платитимуть копійки, а конкурси виграватимуться на відкатах, то таких «сюрпризів» на сайтах буде ще багато.

Людина без мети, як зламаний механізм

Сьогодні був на фільмі Мартіна Скорсезе Хюго який в нашому прокаті чомусь назвали «Хранитель часу» що як на мене взагалі не відповідає фільму. В фільмі розказується історія хлопчика що живе на вокзалі в комірчині та ремонтує механічного робота, котрого колись тато приніс з музею.

Запам’ятався мені звідти кусок, коли хлопчик змащував маслом механізми годинника  і розказував подружці, що кожна річ в житті має свою мету, своє призначення. От годинник є для того щоб показувати час, поїзд щоб перевозити людей і дуже боляче коли якийсь механізм поломаний і не може виконувати своє призначення. Тому він їх ремонтує. Так само кожна людина має мати мету, людина без мети ніби той поламаний механізм.

А ще ось такий приблизно монолог, коли хлопчик вийшов на башту і перед ним відкрився краєвид Парижу: «Коли мені було важко, я приходив сюди, дивився і уявляв, що світ величезний досконалий механізм, і для того щоб він працював потрібні всі деталі. І я розумів що  я також для чогось потрібен».

Якщо буде нагода, подивіться кіно, не пошкодуєте, — добра доросло-дитяча казка. Та й плюс до всього це Париж 30-х років минулого століття.

Про спам в твітері

Сьогодні зранку отримав в твітері згадку (mention) про себе від однієї української маркетингової агенції з такими словами:

«Вітаю. У нас ви можете читати публікації з нашого журналу про маркетинг, рекламу і піар тільки і винятково українською мовою.»

Окрім мене таке повідомлення отримали ще більше 60 людей. Пояснили що масова розсилка повідомлення сталася випадково, сказали що «то була місячна доза звернень які мали бути розіслані, а програма спрацювала в один момент». На мою репліку що не має значення масово чи не масово, такі повідомлення все одно є спамом, еонкретної відповіді не було. За те коли я сказав що позначив профіль, як такий що розсилає спам у відповідь отримав «ваша справа гратися вам у всемогутнього чи ні», що здивувало ще більше.

Адже я вважаю що будь-яке нерелевантне повідомлення  в твітері (приватне (direct message) чи згадка (mention, reply)) що пропонує якісь свої послуги чи товари з посиланням чи без є спамом. Можливо я не правий? І ви не блочите акаунти в твітері, котрі пишуть вам «База данных на любого человека + родословные!» чи «Хотите узнать свой биологический возраст» чи ще щось на подобі?