Своє знайомство з творчістю Висоцького розпочав з пачки листівок з ним, де були фотографії та кадри зі сцен де зіграв Висоцький. Далі була збірка з його віршами, котру я перечитував по декілька раз, і в змісті самі улюблені вірші позначав олівцем. А вже пізніше почав слухати його пісні, подивився «Місце зустрічі змінити не можна». І кожного разу переді мною формувався інший Висоцький. Він просто не може бути для всіх однаковим.
Не буду писати про неточності котрі помітив в кіно і про те що Висоцького не показали як ікону того часу, я взагалі вважаю що «іконізація» будь кого з великих людей лише їм шкодить і віддаляє їх від простих людей. Проте якщо після фільму в ваших навушниках прохрипить голос Володимира Семеновича чи ви просто відкриєте і ще раз перечитаєте якийсь з його віршів, то значить варто було йти в кіно.
Я перечитував вірші, а ви?