Єдиним пасажиром зі Львова до Хмельницького зі мною був підприємець-таксист з Одеси, котрий відвозив жінку з дітьми в Моршин, а сам повертався додому, в Одесу на роботу. Так от Олег (так звали таксиста-підприємця) був не проти трохи поговорити, ми захопили стандартні теми про погоду, політику (як в Одесі кілька років тому, щоб був мільйонник добровільно-примусово реєстрували всіх бомжів), кіно та розваги. Поговорили добре.
На ранок все тепло, котрого було забагато ввечері, кудись випадково зникло і накриватися простим простиралом було трохи холоднувато. Знову ранковий чай, запитання «чи треба білетики», і «здавайте постіль». Ранковий ритуал з стояння з рушничками в коридорі та чекаючи своєї черги до туалету щоб вмити заспане лице і трохи збодрити себе. Марш на вокзалі при прибутті поїзда і привіт Одесо!