Сьогодні став свідком дуже прикрого випадку, і до сіх пір перебуваю під враженням.
Львів, площа Митна. Йде школярик на вигляд так клас перший разом з мамою чи бабцею, і тут вона поставила сумку на лавки та й щось шукає. Малий крутиться біля неї і каже:
— я хочу сісти.
— Какое «сісти», ты русский или украинец.
Малий щось пробормотав у відповідь.
— Вот и помни об этом — відповіла жінка.
Ви б чули з якою злістю вона це говорила до малого, мені аж шкода його стало. Я був в ступорі, навіщо так програмувати з самого малку?