Віршики

Сьогодні в твітері питався за римою до слова френд, дякую всім хто відповів, за допомогою вас я доробив свій маленький віршик, і його по праву можна назвати вірш 2.0. В подяку хочу вам його подарувати, ну якщо не сподобається то просто закрийте вкладку бравзера :).

Любов 2.0
Ретвітив усі її твіти,
і лайкав фото на стіні.
Вночі, в снах дарував квіти —
Вдень залишався в самоті.
Вона ж закохана не в нього,
для неї він п’ятсотий френд.
«Привіт, як справи, що нового?»
#Lubov2_0 — сучасний тренд.

Віршик народився як реакція на анекдот про те як тепер, в інтернет еру завойовують жінок. Ех раз пішла така п’янка :), то напишу вам ще один старий вірш, котрий написав пару років тому, про весну і кохання:

***
Прийшла Весна, прошепотіла чари.
Скорися їй — розтопить в серці лід,
Пропаде страх, зникнуть примари,
Відкриється п’янкий і таємничий світ.
І знов такі короткі будуть ночі,
А серце утікатиме з грудей,
Коли ти бачиш ці прекрасні очі —
Єдині із мільярдів всіх очей.