Залежноманія

Незнаю чи правильна назва, але… Сьогодні забув вдома мобілу(склероз :)). Йду я собі так по дорозі на роботу, йду і так перед самою роботою подумав а що я таке забув. Мобіла… А…. І якось зразу відчув себе якимось обмеженим, чи шо. А потім так подумав і от що придумав. Що ми стаємо залежними від речей: мобіла, компютер, кава, інтернет, телевізор тощо стаємо собі такими новітніми наркоманами. А ну якщо не влом напишіть трохи в коментарях відчого ви залежні друзі-неонаркомани :).
П.Н. Цікаво скільки буде пропущених дзвінків.
  • Коли я купував телефон(а це було майже три роки назад), я знав чому – не через моду, не через бажання бути залежним, а через бажання мати можливість зв*язатися з потрібною тобі людиною.
    В перші місяці мене дратував той факт, що через кожне запізнення додому родичі дзвонили, перепитуючи:”Де ти?”, а на мої спроби вимкнути мобілку взагалі влаштовували істерики. Але потім звикли. Бо є якийсь мій особистий простір, і, зрозуміло, що інколи я не люблю, коли в нього втручаються – особливо за допомогою мобільного зв*язку.

  • Угу то деколи просто вбиває. Особливо коли на вихідні хочеш відпочити а тут дзвонять і замість того щзоб на пиво(каву) запросити питаються щось по компютеру, типу а де то включити а чому так, і чи буде таке… Але все ж якось без мобільного не комфортно, особливо коли хочеш з кимось зконтактуватися а нема…

  • я теж почуваюся некомфортно, коли забуваю телефон вдома.
    але, звісно, все це неправильно, ці залежності
    без і-нету я теж довго не можу.
    хоча зараз – що і-нет, що телефон – це в першу чергу зв’язок з домом, без якого дійсно ніяк неможна

  • На всі сто за без дому(рідних) – ніяк